Виставка про письменника Андрія Хименка відкрилася в Черкасах 29 липня. Особисті речі Химка можна буде побачити в музеї "Кобзаря" протягом місяця, пише "Gazeta.ua".
Андрій Химко писав історичні твори та вірші. Є автором трилогій: про Івана Сірка "Засвіти", "Між орлами і півмісяцем" та "Під Савур-могилою", поеми "Анти" та біографічної повісті "У пазурах вампіра". За патріотичні твори із березня 1944 року по жовтень 1953 відбував покарання в місті Інта Комі СРСР. Сидів в одній камері із Солженіциним. Дружив із родиною Івасюків, Максимом Рильським і Василем Симоненком. В грудні 1991 року Андрія Хименка не стало, але він встиг проголосувати за Незалежність України. 27 липня Андрію Хименку виповнилося б 95 років.
– За його життя вийшла лише одна книга. Решта після його смерті. Через переслідування рукописи приховував сам і віддавав знайомим, велику частину було втрачено. Тому те, що залишилося є великою цінністю. Можливо частина його рукописів дочекаються свого видавця і будуть оцінені читачем. Доля цього письменника була нелегкою, адже тінь "ворога народу" переслідувала його майже все життя, – розповіла працівниця музею Діана Вівчарик.
У Черкаси Андрій Іванович повернувся після заслання. Через переслідування й обшуки рукописи закатував у трилітрові банки та закопував у садку, розповіла директор музею Олена Шарапа. Такі обшуки "кегебісти" продовжували навіть у середині 80-років минулого століття.
– Викликали, наприклад, в ЖЕК, а тим часом дома проводили обшук. Робили наклепи на дружину Ірину, яка працював в готелі. Підкидали їй речі й звинувачували в крадіжці. Андрій Іванович був хорошим бухгалтером, дуже скрупульозним. Але за ним оцей хвіст переслідування тягнувся, тому й був змушений шукати іншу роботу, – додала Олена Михайлівна.
Журналіст зі Сміли на Черкащині за студентських років жив на квартирі в Андрія Хименка. Чоловік пригадує, через що доводилось пройти рідним письменника
–Бувало, встану зранку, а Ірина Миколаївна заплакана, каже, фарбою хтось написав на тину "бандерівець, – згадав Олександр Ілліч. – Андрій Іванович не давав стирати, казав, ні, хай читають. Розказував, що зустрічався із Рильським, який був простою і делікатною людиною. Прекрасно знав Михайла Івасюка. Який теж був репресованим письменником. Син Володимир бував в Хименків. Андрій Іванович розказував, який це талановитий хлопець, що з нього виросте композитор, якого буде знати світ. І дійсно, що не пісня, то шедевр. Він вже тоді писав сюїти і симфонії. Коли його знайшли мертвим, Андрій Іванович був переконаний, що його вбили "кегебісти". Вважав, якби Володимир погодився на переїзд в Москву, куди його запрошував якийсь композитор, тоді б залишився живим.
Серед особистих речей Андрія Хименка збереглися вишита сорочка, трудова книжка, німецька друкарська машинка "Еріка", протоколи і постанови на обшук, портсигар, надруковане 1979 року на машинці співчуття родині Івасюків і лист до Ліни Костенко. На фото: 1982 року Андрій Хименко зображений із сестрою Володимира Івасюка Оксаною, шахта №9 і застілля у бараку №9 на Різдво 1953 року.
Фото: gazeta.ua
