Волонтери уманського штабу "До перемоги" повернулися із поїздки з під Дебальцеве. Це була їхня найважча поїздка. Через постійні обстріли волонтери не змогли дістатися до деяких військових, пише "Вечірня Умань".
Ольга Ситник була в зоні АТО вже сімнадцятий раз. Проте й досі не може від неї відійти. Гори окривавленого одягу біля моргу Артемівська та безсилля поранених бійців, що в Харкові, ще й досі стоять перед її очима.
Дебальцеве. Десятки поранених та 200-х. Сьогодні це найгарячіша точка в зоні АТО. Не дивлячись на "перемир’я", там і досі йдуть активні бойові дії.
Волонтери штабу "До перемоги" Ольга Ситник, Руслан Федоренко, Людмила Дашицька та Роман Решітник тиждень тому повернулися з-під Дебальцевого. Вони в черговий раз возили гуманітарку нашим бійцям. Зізнаються, що це була найтяжча їхня поїздка.
Військові волонтерам розповідали, що їх постійно обстрілювали з градів. Вони відбивалися як могли. Ще й під обстрілами встигали збирати гільзи, аби прозвітуватися перед своїм керівництвом про "використання" боєприпасів.
"Я й досі не можу відійти від цієї поїздки, хоч вона була в мене вже сімнадцята, – розповідає Ольга Ситник. – Через постійні обстріли ми не змогли дістатися до всіх військових, яким планували передати іменні посилки. З деякими хлопцями навіть зв’язатися не могли. Там була дуже важка ситуація".
Саме в той час загинув уманчанин Анатолій Слонський. Коли його тіло перебувало в моргу Артемівська, волонтери їздили забирати особисті речі чоловіка.
"Ще навіть не доїжджаючи до моргу ми відчули жахливий трупний сморід. Нам не було чим дихати. Гори посіченого одягу в крові та маленькі іконки в червоних плямах крові лежали біля входу установи, – згадує Ольга. – Мені було страшно уявити, що робилося в самому моргу. Ця картина досі стоїть в мене перед очима".
Проте найбільше вразила волонтерів поїздка до Харківського інституту хірургії. Саме там перебував поранений житель Уманщини Юрій Дишкант.
"Юрій лежав весь посічений осколками. Йому прооперували ноги, витягували осколки від міни. Проте "забрали" не всі. Ще три залишилося біля серця, – продовжує Ольга. – Поряд з Юрою лежав 22-річний хлопчина із Кіровоградської області. Він отримав вогнепальне поранення в спину, живіт, перебитий 10-й хребець. Хлопець не то що рухатися, він навіть говорити не може. Ось це було для мене найтяжче. Бачити молодого хлопця і розуміти, що ми нічим не можемо йому допомогти".
