Василь Яковенко працює в черкаському протезно-ортопедичному цеху уже 38 років. Прийшов, коли виготовляли іще шкіряні протези. Вони були важкі і не зручні. Зараз, запевняє, люди живуть на протезах повноцінно.
Василь Яковенко, механік – протезист:
«Протез це – точка опри. Пацієнт його одягає і забуває, що у нього ноги не має»
Черкаський протезно-ортопедичний цех має для України стратегічне значення. В багатьох містах такі підприємства зруйновані. Щоб стати на ноги, до Черкас приїздять пацієнти з Чернігова, Донецька, Луганська, Харкова та інших, обпалених війною, міст України. Справляється з таким навантаженням колектив, який нараховує 18 осіб.
Виготовляють протези,ортези, устілки, корсети для дітей зі сколіозом. Із навантаженням справляються. Але працювати часто доводиться без вихідних. Іще до війни, протягом місяця виконували роботи на суму близько 1 млн гривень. Зараз роботи стало набагато більше.
Анатолій Тімон, директор Черкаського протезно- ортопедичного цеху
“Люди професіонали своєї справи нам потрібні. Я думаю, що зараз міністерство на це буде звертати увагу. Будемо писати листи відповідні щоб нам внєштатку розширили щоб була більш якісна допомога і вчасна”.
Для цього, за словами майстра, протезно-ортопедичного цеха Сергія Дехтярьова доводиться пильно слідкувати за сучасними технологіями. Але без сучасного обладнання не обійтись.
Сергій Дехтярьов, майстер протезно-ортопедичного цеха:
У нас немає калинкової машини. Машини яка дозволяє більш якісно виготовляти взуття. Решта є, але всі вони уже застарілі
Анатолій Тімон, директор Черкаського протезно- ортопедичного цеху
Я, як керівник цього підприємства, хотів би, щоб держава звернула увагу на нас так як є обладнання якому по 30-35років
Враховуючи значення, яке зараз має для України Черкаський протезно- ортопедичній цех, на підприємстві сподіваються, що на них звернуть увагу і нове обладнання не забариться.