У сквері «Юність» відбулася вулична акція «Місто без насильства», організована Черкаським міським центром соціальних служб. Захід став частиною всеукраїнської кампанії «16 днів проти насильства» та об’єднав містян і студентів, аби ще раз нагадати: проблема домашнього насильства існує поруч, і кожен може допомогти її подолати. Про це інформує Черкаська міська рада.
Організатори створили у сквері чотири локації, кожна з яких по-своєму розкривала тему безпеки, підтримки й неприйняття насильства:
- «Місто без насильства» — виставка творчих робіт студентів Черкаського художньо-технічного фахового коледжу. Молоді митці показали, яким вони бачать місто, у якому немає страху, тиску й болю.
- «Точка підтримки» — тут працювали фахівці мобільної бригади соціально-психологічної допомоги. Вони консультували охочих, розповідали про перші ознаки небезпечної поведінки, інформували про сервіси, куди можна звернутися по допомогу.
- «Стіна підтримки» — простір для слів, які мають значення. Учасники залишали побажання тим, хто пережив насильство, та заклики будувати культуру поваги й безпеки.
- «За межами видимого» — інсталяція з жінкою під парасолею, з якої звисають «слова-приниження». Символічне нагадування: те, що іноді здається «звичайними сварками», може бути проявом систематичного психологічного тиску, прихованого за фасадом «нормальності».
Подію відвідала заступниця міського голови Марина Гаркава. «Насильство — не приватна справа, а проблема, яку суспільство має бачити й не замовчувати. У Черкасах ми посилюємо роботу служб підтримки та створюємо простір, де кожен може отримати допомогу. Найважливіше — щоб люди знали: вони не самі, і вихід є», — наголосила вона.
Кампанія «16 днів проти насильства» проходить щороку з 25 листопада до 10 грудня — від Міжнародного дня боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок до Дня прав людини. Її мета — посилити увагу до проблеми, розповісти людям, куди звертатися по допомогу, та заохотити громади створювати безпечні умови для всіх.
У Черкасах ця акція стала не просто інформаційною, а й дуже емоційною — із живими історіями, символічними інсталяціями та відкритим діалогом.
Бо шлях до міста без насильства починається з усвідомлення, що байдужість — це теж дія.
