Межиріцька палеолітична стоянка, де колись жили мисливці на мамонтів, досі не має належно оформлених меж і документації. Після звернення прокуратури суд зобов’язав відповідальні органи усунути ці недоліки та подбати про охорону пам’ятки археології національного значення. Про це повідомили в прокуратурі Черкаської області.

Стоянка розташована в селі Межиріч Черкаського району. Йдеться не лише про формальне оформлення документів. Відсутність визначених меж території та встановлених обмежень у використанні земель ускладнює належну охорону історичного об’єкта.

Як встановили прокурори, уповноважені органи не забезпечили необхідних заходів. Зокрема, для території стоянки не розробили науково-проєктну документацію, яка мала б визначити її межі та режими використання. Відомості про територію й обмеження у використанні земель також не внесли до Державного земельного кадастру. Крім того, на об’єкт не виготовили облікову документацію.

Авторизована пропозиція

Смілянська окружна прокуратура звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду 27 березня 2026 року. Прокурори довели протиправність бездіяльності органів, відповідальних за збереження пам’ятки.

12 жовтня суд повністю задовольнив позов. Він визнав протиправною бездіяльність Черкаської районної державної адміністрації та зобов’язав її вжити заходів для розроблення документації з визначення меж і режимів використання території.

Окремо суд визнав протиправною бездіяльність Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської ОДА. Управління має вжити заходів для виготовлення облікової документації на об’єкт.

Рішення поки не набрало законної сили. Його можна оскаржити до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів із дня складення повного тексту рішення.

Чим відома Межиріцька стоянка

Межиріцьку стоянку виявили у 1965 році. Під час археологічних досліджень тут знайшли чотири житлові комплекси, споруджені з кісток мамонтів приблизно 14–15 тисяч років тому.

Ці знахідки мають наукове значення для вивчення життя та побуту людей доби пізнього палеоліту. Зокрема, серед них є уламок бивня мамонта із зображенням, яке дослідники трактують як давню карту. Саме такі відкриття роблять стоянку важливим об’єктом для археології.

Пам’ятку внесли до Державного реєстру нерухомих пам’яток України постановою Кабінету Міністрів від 3 вересня 2009 року № 928. Вона має статус пам’ятки національного значення.