У Каневі Черкаської області збереглася могила Ликерії Полусмак – жінки, з якою легендарний поет Тарас Шевченко хотів одружитися, але так і не створив сім’ю. На кам’яній плиті немає ані портрета, ані пишного оздоблення – лише напис про те, що тут похована наречена письменника, та рядки з його вірша, присвяченого невдалому коханню.
Фотографію поховання опублікували в Instagram. На знімку видно просту кам’яну плиту зі зрізаним кутом, біля якої стоять вигорілі пластикові квіти. Історія Ликерії Полусмак пов’язана з останньою спробою Шевченка знайти особисте щастя: він мріяв про власну хату в Україні, садок і дітей, однак їхні стосунки завершилися розривом ще до весілля.
На пам’ятнику викарбувано: “Тут поховано наречену Т. Г. Шевченка. Ликеру Іванівну Полусмакову. 1840–1917”. Нижче розміщено рядки з поезії “Барвінок цвів і зеленів”, яку поет написав після розставання з коханою.
“Потоптав веселі квіти, побив… Поморозив… Шкода того барвіночка. Й недосвіта шкода!” – йдеться у вірші, який став одним із найвідоміших поетичних реакцій Шевченка на цю любовну драму.
Ликерію поховали на кладовищі на вулиці Сельце. Хоча жінка, за наявними відомостями, хотіла спочивати ближче до Чернечої гори, де похований Шевченко, її останню волю не виконали.
Тривалий час місце поховання Полусмак залишалося невідомим. У 1982 році дослідниця Зінаїда Тарахан-Береза розшукала могилу за допомогою місцевого жителя Павла Бондаренка. У дитинстві Ликерія врятувала його, а його батьки були поховані поруч із нею.
У 1989 році на могилі встановили новий пам’ятник із написом про те, що тут похована наречена Тараса Шевченка.
Історія кохання Тараса Шевченка і Ликерії Полусмак
Тарас Шевченко познайомився з Ликерією Полусмак у червні 1860 року в Стрєльні поблизу Санкт-Петербурга (Російська імперія). Поетові тоді було 46 років, а дівчині – близько 20. Вона походила з родини кріпаків і працювала служницею в знайомих митця. Згодом Ликерія отримала волю.
Шевченко серйозно налаштувався на шлюб і не приховував своїх намірів. Він намалював портрет обраниці, дарував їй одяг, взуття, прикраси. Поет уявляв їхнє майбутнє в Україні, де вони житимуть у власній хаті та матимуть господарство.
Однак весілля так і не відбулося. Сватання, заплановане на кінець липня 1860 року, не відбулося, а вже у вересні закохані розійшлися. Сучасники поета звинувачували Ликерію в численних зрадах та легковажності. Однак, на стосунки також могло вплинути оточення Шевченка, яке не схвалювало його вибір.
Після розставання з поетом Ликерія Полусмак вийшла заміж за перукаря Яковлєва. Вона працювала швачкою. Після смерті чоловіка в 1904 році жінка переїхала до Канева, де часто відвідувала могилу Шевченка.