Володимир Паламаренко сам виховує шістьох неповнолітніх дітей. Старшій — 10 років, найменшій — дев’ять місяців. Після народження останньої мати померла. Дитина народилася передчасно та потребує постійного медичного нагляду. Володимир був змушений залишити службу, щоб опікуватися дітьми.
«Ми з покійною дружиною обоє росли в дитячому будинку. Завжди мріяли про справжню, велику родину. Про власний дім, де є місце кожній дитині. Зараз у нас з’явився шанс на стабільність, тепло і впевненість у завтрашньому дні», — говорить Володимир.
Після повернення з фронту навесні родина жила у віддаленій малонаселеній громаді без стабільних можливостей для роботи. Поодиноких підробітків було недостатньо, щоб забезпечити сім’ю з шістьма дітьми.
Рішенням стало об’єднання зусиль громади, влади та відповідального бізнесу. Для родини вдалося придбати будинок ближче до обласного центру — у Білозір’ї. Нове житло дало дітям безпечні умови для життя й навчання, а батькові — можливість будувати майбутнє родини.
Окремо подбали й про базові потреби дітей у навчанні: для них облаштували робочі місця та забезпечили необхідною технікою.
«Для цієї сім’ї цей дім — не просто оселя. Це опора, безпека і можливість рухатися далі. Саме в таких ситуаціях стає зрозуміло, наскільки важливою є спільна робота — коли держава, громади й бізнес діють разом заради людей», — зазначив керівник групи із взаємодії з військовими та ветеранами МХП Андрій Якимчук.
Начальник Черкаської ОВА Ігор Табурець також підкреслює: підтримка ветеранів і їхніх родин — один із ключових пріоритетів на рівні області, адже саме люди є основою розвитку громад.
«Ми на Черкащині вибудовуємо цілісну систему підтримки й супроводу для ветеранів і їхніх родин. Це — золотий людський капітал наших громад і їхнього подальшого розвитку. Є історії, де потрібна ось така синергія, як на прикладі цього проєкту, щоб дати новий старт сім’ї, точку опори, перспективу. Я дякую всім, завдяки кому ми сьогодні маємо ось таку різдвяну подію для родини Паламаренків».
Для родини Паламаренків цей дім став не просто житлом, а точкою опори. Завдяки підтримці й небайдужості різних сторін допомога перетворилася на шанс на стабільне життя, де діти можуть рости в безпеці, а батько — знову дивитися в майбутнє з упевненістю.
