Перейменування — це не просто зміна назви. Це повернення своєї історії та ідентичності. Хто не вчить свою історію, той буде вчити історію придуману ворогом.

Було: провулок Красіна

Леонід Красін був одним із керівників більшовицького руху, соратником Володимира Леніна, членом радянського уряду та дипломатом СРСР. Його ім’ям у різних містах України називали вулиці винятково з ідеологічних міркувань. Із Черкасами він не був пов’язаний, тому в межах деколонізації місто відмовилося від цієї назви, натомість повернувши топонім, який безпосередньо пов’язаний із власною історією.

Стало: провулок Косинська Корчма

Новий топонім повертає черкасцям одну з найдавніших сторінок місцевої історії. В її основі — постать козацького гетьмана Криштофа Косинського, повстання кінця XVI століття та легенда, яка вже понад 400 років передається з покоління в покоління.

Косинський — один із перших козацьких гетьманів і керівник великого повстання 1591–1593 років. Цікаво, що сам він був шляхтичем із Підляшшя. Спочатку служив Речі Посполитій, очолював реєстрових козаків і навіть отримав від короля земельні володіння. Однак після того, як один із найвпливовіших магнатів держави — князь Януш Острозький — фактично позбавив його цих маєтків, конфлікт швидко переріс із особистого у загальнонародний. До козаків почали масово приєднуватися селяни й міщани, незадоволені свавіллям магнатів, зростанням повинностей та наступом на їхні права. Так розпочалося перше велике козацьке повстання проти влади Речі Посполитої.

Навесні 1593 року Косинський рушив на Черкаси. Тут його головним противником став князь Олександр Михайлович Вишневецький — представник давнього руського князівського роду Вишневецьких. Він був родичем легендарного Дмитра Байди Вишневецького, хоча й належав до іншої гілки роду. Якщо Байду українці пам’ятають як одного із засновників козацької традиції, то Олександр був державним урядовцем Речі Посполитої. Після свого батька, князя Михайла Вишневецького, він успадкував посаду черкаського і канівського старости, представляючи владу польського короля на цих землях. Саме тому під час повстання він обороняв Черкаський замок і виступив противником Косинського.

Найбільше суперечок серед істориків викликає загибель самого Косинського. Документально підтверджено лише те, що він загинув у травні 1593 року під час походу на Черкаси. Сам Олександр Вишневецький у листі до коронного гетьмана Яна Замойського повідомляв, що ватажок козаків поліг у бою. Водночас польські хроністи Марцін Бєльський і Рейнольд Гайденштайн описували іншу версію: під час переговорів у корчмі між козаками та слугами Вишневецького виникла сварка, яка переросла в бійку. Тоді Косинського смертельно поранили. Народна традиція пішла ще далі й розповідає, що гетьмана підступно вбили слуги старости саме у придорожній черкаській корчмі. Саме ця легенда пережила століття і стала частиною історичної пам’яті міста.

Черкаські краєзнавці зазначають, що топонім «Косинське»існував у місті ще з кінця XVI століття. Архівні документи XIX століття вже згадують урочище Косинське, а сама легенда про Косинську корчму міцно закріпилася в місцевій історичній традиції. Саме тому топонімічна комісія обрала не просто прізвище історичної постаті, а назву, яка поєднує реальні історичні події, міську легенду та багатовікову пам’ять Черкас. Повернення назви «Косинська Корчма»стало прикладом того, як деколонізація може не лише прибирати чужі символи, а й повертати місту його власну історію.

Оновлені назви вулиць допомагають очистити місто від спадщини окупантів і створити простір, у якому кожен мешканець відчуватиме гордість та приналежність до своєї держави.

Це наш спільний шлях до відновлення історичної справедливості та утвердження української ідентичності.