Письменниця Тетяна Брукс народилася у Чугуєві Харківської області, а виросла у Черкасах. 15 років тому жінка вийшла заміж за американця і переїхала до найпівнічнішого міста в США – Анкорідж на Алясці. Там вона відкрила у собі талант письменника. Сповнена енергії і творчого натхнення Тетяна Брукс розповіла про нелегке життя в США, довгий шлях до улюбленої справи та творчі плани, пише "Нова Доба".
Перш ніж стати письменницею, їй довелося пройти тривалий період творчого і психологічного "дозрівання".
– Сидимо з подругою на Алясці. Вона з Ялти. Сидимо, чоловіки нас забезпечують. Прикраси на нас коштовні. А ми собі думаємо: "Чому нам так погано?" Здавалося б, лежи, їж шоколад, дивися кіно. Згодом ми дійшли висновку, що є люди, яким достатньо просто жити. Адже на Алясці було багато жінок, які були цілком щасливі: у них діти, красиві будинки. А нам чогось не вистачало. Є люди, яким життєво необхідно створювати. Я одна із таких.
Тоді Тетяна усвідомила: в житті потрібно щось змінювати.
Замислитися про творчість спонукала зустріч із подругою, яку не бачила 20 років. Товаришка, дізнавшись про карколомну долю Тетяни, та попросила її викласти свій досвід у книзі.
Одразу, взявшись за творчість, пані Тетяна виявила, що їй складно висловлювати свої думки письмово. Тоді вона почала розробляти свою майстерність з допомогою навчальної літератури і курсів, що, з часом, принесло свої плоди.
Свій перший автобіографічний роман Тетяна пропонувала прочитати друзям і рідним – усі вони схвально відгукувалися про твір. Однак вирішальною стала оцінка невістки. Тоді вона недосипала у зв’язку з доглядом за маленьким сином.
– Дала їй роман, прошу "Почитай". На ступного дня питаю: "Ну як, поспала?" А вона мені: "Ні. Як почала читати вашу книгу, так і не змогла відірватися", – розповідає Тетяна Брукс.
В Америці пані Тетяна деякий час працювала у перукарні для пристарілих людей. Там вона потоваришувала зі своєю клієнткою Нонною Джонсон. Дізнавшись, що літня жінка написала свою першу книгу у 70 років, Тетяна вирішила, що їй і поготів боятися немає чого.
Книгу "Ангел мой" (український варіант – "Бережіть янголів своїх") спочатку видала власним коштом, а зараз права на неї викупило харківське видавництво. Минули роки, і тепер, маючи успіх серед читачів, ставши активною громадською діячкою, Тетяна відчуває, що знайшла те, чого їй не вистачало:
– Мені здається, що я знайшла ту справу, для якої була призначена. Не впевнена, але так відчуваю.
Тетяна Брукс зі своїм чоловіком планують покинути холодну Аляску і переїхати жити в Дахнівку. Коханий черкащанки уподобав красиву природу України та гостинність місцевих людей. Аляска ж не стала для Тетяни затишним домом:
– Я не люблю Аляску. Мені було там важко. Восьмимісячна зима, по три години сонячного світла на добу. Там я дуже хворіла. Окрім того, складно було жити серед людей з іншим менталітетом. Українців там мало, більше росіян. А з росіянками близька дружба не склалася: навіть там, на нейтральній території, було відчутно, що ми занадто різні.
За словами пані Тетяни, вона пише і буде писати про людські взаємини на фоні історичної доби. Адже час, у який довелося народитися і прожити, має значний вплив на долю людини. Важливим елементом її творів також є містика.
Зараз Тетяна Брукс працює над третім томом серії про життя однієї душі. Перші дві частини уже видані під назвами "Душа" і "Чужой помады след". У третій книзі, як анонсує авторка, події відбуваються на Майдані. Головна героїня гине, а душа її стає вільною.
Як повідомляв сайт vikka.ua, після життя в Австралії черкащанин змінив ставлення до України на краще.
