Напередодні в Черкасах зареєстрували петицію про офіційний «Коридор шани» для полеглих Захисників України, і за один день вона набрала необхідну кількість голосів на сайті міської ради.
Іноді місто говорить швидко. Без довгих обговорень. Без сумнівів.
Ініціаторами звернення стала ГО «ВІРИТИ.ЗНАЙТИ.ПОВЕРНУТИ» разом із родинами загиблих оборонців. Вони просять міську владу запровадити системний, офіційний порядок гідного супроводу воїнів, які повертаються до Черкас «на щиті».
Йдеться не про формальність. А про момент, коли Герой востаннє повертається додому.
Автори петиції наголошують: громада має мати можливість зупинитися, віддати шану, підтримати родину. Бо ці втрати — не приватний біль однієї сім’ї. Це спільна рана міста.
У зверненні пропонують:
-
запровадити офіційний порядок зустрічі полеглих Захисників;
-
організовувати траурну колону із супроводом служб і поліції;
-
використовувати гучномовець із повідомленням для містян;
-
розробити та затвердити єдиний міський протокол вшанування.
Тобто зробити те, що вже працює в інших містах. У Києві та Вінниці такі супроводи стали символом єдності. Люди виходять уздовж дороги. Стають на коліна. Знімають головні убори. Мовчать. Це не про пафос. Це про вдячність.
Коли колона їде містом без офіційного повідомлення, багато хто просто не знає. Не встигає. Не розуміє. А має право знати.
Виконання цієї ініціативи важливе з кількох причин:
-
Гідність: кожен воїн заслуговує на честь у рідному місті.
-
Підтримка родини: важливо відчути, що ти не сам у втраті.
-
Пам’ять громади: так формується спільна історія та повага.
-
Єдність: місто вчиться бути разом у найтяжчі хвилини.
Петиція набрала голоси за один день. Це показник не просто активності. Це показник болю і вдячності, які черкасці носять у собі.
Тепер слово — за міською владою.
Бо кожен Герой має повернутися додому з честю. І кожне місто визначається тим, як воно зустрічає своїх.