Перейменування — це не просто зміна назви. Це повернення своєї історії та ідентичності. Хто не вчить свою історію, той буде вчити історію придуману ворогом.
Було: вулиця Сурікова
Суріков Олексій Павлович (1917 – 1944) – Герой Радянського Союзу, уродженець Московської області. У роки другої світової командував ПТР 350-го окремого винищувально-протитанкового дивізіону 294-ї стрілецької диваізії 52-ї армії. 2 – 3 грудня 1943 року на Черкащині відбив кілька атак ворога, а коли був оточений, підірвав себе гранатою.
Похований в братській могилі в с. Хутори Черкаського району. Біля прохідної ВАТ «Черкаське хімволокно» встановлена меморіальна дошка.
Стало: вулиця Володимира Мукана
У кожному місті є вулиці, які несуть у собі не просто назви — а пам’ять. У Черкасах такою стала вулиця лейтенанта Володимира Мукана, що замінила назву «Сурікова». Це не просто знак на мапі — це історія про людину, яка віддала своє життя за Україну.
Володимир Мукан народився у Черкасах 11 червня 1987 року. Він був не лише талановитим журналістом, який писав про долі людей, — він був людиною глибокої чесності, совісті та любові до своєї країни. Після навчання у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка працював у провідних українських медіа, зокрема в «Газеті по-українськи» та на сайті Gazeta.ua. Його тексти завжди були про живих людей, про справжнє.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, Володимир став до лав Збройних сил України — молодшим лейтенантом 118-ї окремої бригади територіальної оборони.
Його побратими згадують: «Він не боявся. Він умів підтримати, пожартувати, навіть коли поруч вибухало. І завжди казав: “Якщо не ми — то хто?”».
29 квітня 2023 року, неподалік села Іванівське на Донеччині, Володимир загинув під час виконання бойового завдання. Йому було лише 35.
У листопаді 2023 року Черкаська міська рада ухвалила рішення: вулицю Сурікова перейменували на вулицю лейтенанта Володимира Мукана.
Це рішення підтримали черкасці, бо воно — про вдячність. Про визнання. Про тих, хто захищає наш спокій.
Тепер ця вулиця несе ім’я журналіста, який став воїном. Людини, що поєднала слово і чин. Це не просто вулиця. Це нагадування, що свобода має свої обличчя.
На честь Володимира створили документальний фільм «Журналіст у формі». Його історія живе у словах, у серцях друзів, у матері, дружині, побратимах — і тепер у назві рідної вулиці. Бо пам’ять — це не лише про минуле. Це про нас, сьогоднішніх, які повинні бути гідними таких людей.
«Він завжди казав, що мріє про вільну Україну. І тепер кожен, хто йде його вулицею, продовжує цю мрію», — каже його дружина Анна.
Оновлені назви вулиць допомагають очистити місто від спадщини окупантів і створити простір, у якому кожен мешканець відчуватиме гордість та приналежність до своєї держави.
Це наш спільний шлях до відновлення історичної справедливості та утвердження української ідентичності.
