Перейменування — це не просто зміна назви. Це повернення своєї історії та ідентичності. Хто не вчить свою історію, той буде вчити історію придуману ворогом.
Було — вулиця Нахімова
Павло Нахімов — російський адмірал ХІХ століття, діяч імперського флоту. Його ім’я пов’язане з Кримською війною та обороною Севастополя як військової бази Російської імперії. Він не мав жодного стосунку ані до Черкас, ані до української історії. У радянський час Нахімова активно героїзували як символ «військової слави» Росії. Саме тому його ім’я десятиліттями з’являлося на мапах українських міст.
Стало — вулиця Юрія Тарасенка.
Юрій Тарасенко народився 29 жовтня 1974 року в Черкасах. Із юності був близький до неба: у 14 років здійснив перший стрибок із парашутом, згодом служив у десантних військах. Він займався спортом, любив працювати на землі, разом із дружиною збудував дім і виховував дітей. Це було спокійне, міцне життя, яке він обрав не для війни.
Навесні 2014 року Юрій був мобілізований до 79-ї окремої аеромобільної бригади Збройних Сил України. Уже з червня він воював на сході країни як зенітник, захищаючи українські підрозділи від ворожих атак. 4 вересня 2014 року Юрій Тарасенко загинув під час нападу російських бойовиків на колону української техніки поблизу Маріуполя. Йому було 39 років.
У Черкасах Юрія Тарасенка поховали як Героя. Посмертно він нагороджений орденом «За мужність», отримав звання Почесного громадянина міста Черкаси та почесне звання «Захисник України – Герой Черкас». На стіні школи, де він навчався, встановлено меморіальну дошку. У нього залишилися мати, дружина та четверо дітей — і приклад справжньої відповідальності за свою країну. Дружина і старший син також стали військовослужбовцями.
Це перейменування — про пам’ять не імперську, а людську. Про вулицю, названа на честь черкащанина, який захищав Україну не зі сторінок підручників, а власним життям.
Це наш спільний шлях до відновлення історичної справедливості та утвердження української ідентичності.
