Перейменування — це не просто зміна назви. Це повернення своєї історії та ідентичності. Хто не вчить свою історію, той буде вчити історію придуману ворогом.
Щорса – Максимовича
Вулицю, яка носила ім’я більшовицького командира Миколи Щорса, перейменували на честь видатного українського вченого Михайла Максимовича.

Микола Щорс — уродженець Чернігівщини, військовий фельдшер та офіцер російської армії часів Першої світової. Після революції добровільно приєднався до більшовиків і формував радянські війська в Україні. У 1919 році його полк окупував Київ, після чого розпочалися масові репресії. Загинув того ж року за загадкових обставин — історики досі сперечаються, чи це було на полі бою, чи вбивство за наказом більшовицького керівництва. Радянська пропаганда створила з нього міфічного «українського полководця», хоча сам він, ймовірно, не ідентифікував себе українцем.
Михайло Максимович — справжній символ української науки, культури та національного відродження. Народився у 1804 році на хуторі Тимківщина на території сучасної Черкащини.
Вчений-енциклопедист, історик, етнограф, фольклорист, філолог, перший ректор Київського університету Св. Володимира. Автор численних наукових праць і збирач українських пісень та казок. Його називають «людиною-академією» за величезний внесок у розвиток науки та освіти. За життя отримав численні нагороди та почесні звання, а його ідеї стали важливою основою українського національного відродження.
За радянських часів ім’я Максимовича намагалися замовчати, адже його праці суперечили комуністичній ідеології. Лише з відновленням незалежності України вчений повернувся із забуття, а його спадщина отримала належне визнання.
Пушкіна – Шулежко
Вулиця Пушкіна, перейменована на честь Олександри Шулежко — жінки, яка під час Другої світової війни врятувала понад сотню дітей від смерті та голоду.
Олександр Пушкін — постать, яку росіяни вважають символом своєї культури та основоположником сучасної російської літератури. Водночас для України він є маркером «руского міра» та російського імперіалізму. У своїх творах Пушкін прославляв російських царів, зокрема Петра І, та принижував українських історичних діячів, зокрема гетьмана Івана Мазепу.
З Черкасами він не мав жодного зв’язку, а його культурний вплив радше утверджував імперську політику, ніж сприяв українському розвитку.
Олександра Шулежко — героїня, чий подвиг врятував життя багатьом дітям у найтемніші часи. Вона народилася у 1903 році в селі Михайлівка на Черкащині в заможній селянській родині. Закінчила гімназію та педагогічне училище, присвятивши себе вихованню дітей.
Під час німецької окупації Черкас Олександра Максимівна створила притулок для осиротілих дітей, ризикуючи не лише власним життям, а й безпекою своїх двох доньок. Завдяки її сміливості та винахідливості вдалося врятувати 102 дитини, серед яких 25 євреїв, яким загрожувала неминуча смерть. Шулежко володіла німецькою мовою, що дозволяло їй обманювати окупаційну владу та поліцаїв.
Після визволення Черкас радянська влада замість подяки піддала Шулежко підозрам і приниженням. Вона понад 20 років жила під тиском репресивних органів. Їй заборонили працювати з дітьми, а про справжній зміст її подвигу довгий час мовчали.
Лише зусиллями священника Троїцької церкви отця Омеляна та завідувача відділу охорони здоров’я С. Гончарова правда про Олександру Шулежко стала відома широкому загалу. У 1996 році їй присвоїли звання «Праведник народів світу», а у 2017 році — «Почесний громадянин міста Черкаси».
Оновлені назви вулиць допомагають очистити місто від спадщини окупантів і створити простір, у якому кожен мешканець відчуватиме гордість та приналежність до своєї держави.