Перейменування — це не просто зміна назви. Це повернення своєї історії та ідентичності. Хто не вчить свою історію, той буде вчити історію придуману ворогом.
Було: вулиця Генерала Коротєєва
Радянський воєначальник. Народився в в селищі Щегловка, нині в межах м. Богодухів Харківської області. Етнічний росіянин. З 1919 року воював за радянську владу і комуністичні ідеї. Учасник оборони Луганська в часі його проголошення «столицею» фейкової «Донєцко-Кріворожскої рєспублікі», яка протистояла Українській державі (1918), німецько-радянського спільного поділу Польщі (1939), радянського вторгнення до Фінляндії (1940) та радянсько-німецької війни 1941-1945 років. В липні 1943 року призначений командувачем 52-ї армії. Її частини форсували Дніпро в районі Черкас.
Після війни він був депутатом Верховної Ради СРСР, проживав у Москві, де й помер та був похований.
Стало: вулиці Юрія Тютюника
Юрій Тютюнник — один з найяскравіших військових діячів Української Народної Республіки.
Він народився у 1891 році в селі Будище на Звенигородщині. Під час Першої світової війни служив у царській армії, де пройшов шлях від унтер-офіцера до поручика та двічі був поранений у боях. Лютневу революцію та утворення Центральної Ради зустрів із великим піднесенням і став на захист незалежної України.
Юрій Тютюнник активно займався українізацією російських військових частин, а згодом створив Звенигородський кіш, який у 1918 році нараховував до 20 тисяч повстанців. Його війська боролися проти більшовиків, німців та гетьманців, а пізніше — на фронті проти радянської армії.
У листопаді 1921 року Тютюнник очолив Другий Зимовий похід — останню спробу відновити владу УНР. Проте похід завершився поразкою, і він змушений був відступити до Польщі.
Згодом радянська влада заманила генерала пасткою. Спочатку Тютюнника змусили працювати на радянську пропаганду, намагаючись стерти його постать з історії, а у 1930 році все одно розстріляли, звинувативши у створенні вигаданої «контрреволюційної організації».
Ім’я Юрія Тютюнника символізує незламність українців у боротьбі за державність, навіть попри зраду та репресії, яким вони зазнавали у той буремний час.
Оновлені назви вулиць допомагають очистити місто від спадщини окупантів і створити простір, у якому кожен мешканець відчуватиме гордість та приналежність до своєї держави.
Це наш спільний шлях до відновлення історичної справедливості та утвердження української ідентичності.