Кожне місто має свою пам’ять — не лише в архівах і підручниках, а й у камені, бронзі, у постатях, які стоять поруч із нами на площах і в парках. Ми звикаємо проходити повз, не замислюючись, кому присвячений пам’ятник, чому саме тут, і яку історію він розповідає. А дарма. Бо пам’ятники — це не просто мистецтво. Це наша ідентичність, наша історія, наша вдячність тим, хто був до нас.
Редакція ВІККА розпочинає серію матеріалів «Пам’ять у бронзі та камені», у якій ми розповідатимемо про пам’ятники Черкас: коли і навіщо їх встановили, хто стоїть за їхнім створенням і які події або долі вони увіковічнили. Ми згадаємо імена, які не мають зникнути з пам’яті, і покажемо, як через ці монументи місто говорить зі своїми мешканцями.
Сьогодні — перша історія. Про місце, де тиша дзвонить у серцях.
Пам’ятник жертвам сталінських репресій і зруйнованим храмам
На подвір’ї величного Свято-Михайлівського собору в Черкасах стоїть бронзовий священник, який схилився над розбитим дзвоном. Це пам’ятник жертвам сталінських репресій і зруйнованим храмам, встановлений у 2004 році.
Він нагадує про часи, коли віру намагалися знищити разом із тими, хто її сповідував. Дзвін — символ голосу Церкви — тут розбитий. А священник, застиглий у скорботі, мовчки говорить про сотні зруйнованих храмів і про сотні зламаних доль.
Ідея створення цього монумента належить митрополиту Черкаському і Канівському Софронію (Дмитруку).
Історики зазначають: у 1930-х роках на території Черкащини радянська влада закрила 10 православних і 2 старообрядницькі монастирі, близько 700 православних храмів, 10 костелів і 60 синагог. Багато з них було знищено або перетворено на склади й клуби.
142 священнослужителі Черкаської області були репресовані або розстріляні. Їх звинувачували у «контрреволюції» та «антирадянській агітації». Судові процеси проводили навіть у так званому «бронепоїзді-душогубці», звідки ніхто не виходив живим. Лише одному священнику, Михайлу Лип’янському, вдалося втекти й кілька років переховуватись у лісі.
Місце для пам’ятника обрали невипадково. Свято-Михайлівський кафедральний собор — головна православна святиня Черкас, одна з найбільших в Україні. Він побудований на місці цвинтаря, який знищили совєти. За словами владики Софронія, собор став символом духовного відродження міста після десятиліть руйнувань і безпам’ятства. Розбитий дзвін поруч із храмом — це мовчазне нагадування, що дзвін віри може бути знищений, але не заглушений.
Пам’ятник жертвам сталінських репресій у Черкасах — це більше, ніж скульптура. Це сповідь міста, яке пам’ятає. Це наш обов’язок перед тими, хто молився, коли за молитву садили.
Наступного разу ми розповімо про інший пам’ятник Черкас — символ героїзму, любові чи боротьби. Бо кожен із них — це частинка великої історії, яку варто знати кожному з нас.
