До першого Майдану я давав інтерв’ю багатьом американським, європейським виданням, але жодне українське ЗМІ мною не цікавилось. Це красномовно свідчить про свободу слова в Україні при Кучмі. Про це він розповів в інтерв’ю виданню "Обозреватель".
Якось раз з друзями ми навіть влаштували стеження за конспіративною квартирою "наружки". Це хоч і секретна інформація, але всі, кому треба, її знають. Я там і Пукача, і інших нападників впізнав.
"Наружку" в політиці використовували ще з часів Радянського союзу і у боротьбі як дисидентами-націоналістами, так і з євреями, яких не пускали до Ізраїлю. Генерал Фере, який знав всю "нарубку", працював спочатку у Щербицького і тоді ще став вчителем Кравченка і Пукача. Цей самий Фере, навіть після виходу на пенсію, сидів у 15 метрах від кабінету Кучми – був його радником. Подумайте, навіщо Кучмі радник Фере, який керував "наружкою". А він якраз і був генералом з особливих доручень, що на міліцейському слензі зветься "спецуха".
Яким чином ваша справа дійшла до суду?
До суду вона ж дійшла вже при Ющенкові.
На Майдані лідери обіцяли: "Кучму – геть", "Бандитам – тюрми". Але потім з’ясувалося, що воно не зовсім так. Наприклад, Юрій Луценко, коли став міністром внутрішніх справ, спочатку дав добро на розслідування у Донецьку вбивства одного з наших побратимів Якименка, а потім звільнив людину, яка вела це розслідування, і справа заглухла. Це якраз збіглося зі смертю Кравченка, з твердженнями Турчинова, що то було самогубство, з тим, що Ющенко отримав від родини Кучми долю в "РосУкрЕнерго", про що публічно, здається, у Відні, повідомила туркменська опозиція.
Владу і замовників тоді бентежили дві речі. Перша – це міжнародна експертиза плівок, яку, безумовно, Кучма не проводив. І друга – свідок Кравченко, який їм заважав, тому що мав особисті бесіди з Кучмою. Він, наскільки зрозуміло з матеріалів справи, не хотів нічого на себе брати. Якщо б його арештували, він би почав говорити. Його позиція була: або захищайте мене, або я потягну вас всіх за собою. І після цього він був вбитий.
Затим правоохоронці миттєво знайшли рядових виконавців нападу на мене.
Як кваліфікували злочин Пукача щодо вас?
Перевищення службових обов’язків. Хоча я вважаю, що мали б кваліфікувати як катування.
Кучма був свідком у вашій справі?
Ні, Кучма жодного разу не був у суді. Чого Кучма не хоче в суд? Він не хоче під присягою давати жодних показів. Якщо ти свідок і брешеш у суді під присягою, то це само по собі – кримінальна стаття.
Справу продовжили розслідувати вже при Януковичі. У нього була така метода, схожа на те, як спінінгом дістають велику рибу. Її не можна відразу витягати. З нею граються: то відпустять, то потягнуть до себе.
При Януковичі зробили експертизу плівок, яку ніяк до того начебто не міг зробити Ющенко. Потім було рішення Конституційного суду, що плівки Мельниченко не є доказом. Янукович так трохи потягнув, а потім відпустив спінінг. Далі перший зам генпрокурора Ренат Кузьмін порушив кримінальну справу проти Кучми, рік поторгувалися, отримали, що просили, і Генпрокуратура разом із Печерським судом її закрила. Таке ж не можна було зробити без наказу Януковича.
Янукович вибрав тактику нереалізованого компромату, яким він шантажував Кучму, і отримував гроші, преференції, підтримку – все, що завгодно. З публікацій документів про Міжгір’я, відомо, що далеко не мисливець, а знаний мистецтвознавець Пінчук час від часу їздив до Януковича на полювання, аби домовлятися на одинці на задньому сидінні президентського джипу.
І зараз моя справа і справа Гонгадзе є смертельними для нинішньої влади. Бо якщо розбиратися в ГПУ, МВС, СБУ, то треба давати оцінку всім, хто брав учать у злочинах Кучми і Януковича. Там випливуть люди, які знають не тільки про Януковича, але і про роль нинішніх очільників. Тому вони захищатимуться так само, як і Кравченко, а всіх не повбиваєш.
Чи можна розглядати напад на вас та вбивство Гонгадзе як ланки діяльності однієї злочинної організації?
Те, що це була система, метода – це абсолютно точно. Кучма мав в розпорядженні юристів, правовиків, академії наук, але замість того, щоб висувати аргументи у публічній, ідеологічній боротьбі проти нас, використовував брутальне насильство і вбивства.
Як ви ставитися до того, що апеляція у справі Пукача розглядається у закритому режимі?
Коли учасники процесу до початку суду у першій інстанції знайомилися зі справою (більше 100 томів), лише десяток томів мав гриф "таємно" – в них містилася інформація про діяльність "нарубки". Все інше було абсолютно відкритим. Проте напередодні процесу чи то витончений меценат Пінчук, за звичай з’їздив у Межигір’я до "Хама", чи то давній друзяка Кучми пан Пшонка самотужки поставив гриф "таємно" на кожний аркуш справи, – тепер вже не має значення. Але саме після цього стали таємними (принаймні – формально) і заяви Гонгадзе, що він робив до ГПУ напередодні своєї загибелі, і чудеса з пошуками та експертизами його тіла, навіть покази його друзів, дружини, нарешті – мами. Тепер таємні навіть друковані матеріали "Української перспективи", газети "МИ", що розповсюджувалися мільйонними накладами по всій Україні. Нині за волею Генерального прокурора все це можна оголошувати і досліджувати лише у закритому судовому засіданні.
Тепер, з одного боку замовники за таємницею ховають від суспільства докази власної провини: плівки із записами, покази свідків, висновки експертиз тощо. З іншого – прокурори і політики утаємничують прямі докази фальсифікацій, сліди політичної корупції.
Прикро, що й після другого Майдану нічого не змінилося.
Чого ви домагаєтеся під час апеляції у справі Пукача?
У вироку Пукачу не встановлений мотив – чому він вбив Гонгадзе і нападав на мене. Може, я чи Георгій йому були щось винні? Я вимагаю повернути справу на повторний судовий розгляд, аби провести справжнє, а головне – публічне слідство, встановити правду по мотивах Пукача, а це – замовники, по справі вбивства Кравченка, якого навіть ГПУ подає у обвинувальному висновку як фігуранта злочинів Пукача.
Наприклад, я писав генпрокурору Пшонці, що Кравченка вбили, а він мені відповідає: це не ваш родич, тому ви не маєте права робити заяви щодо злочину проти Кравченка. Логіка яка? Я йду по вулиці і бачу чий-то труп, роблю заяву, а мені кажуть – йди мимо: це не твій родич. Аналогічну заяву пишу пану Мохницькому зі "Свободи", коли вже він був генеральним прокурором. Він мені відповідає тими ж словами, що і пан Пшонка. А сьогодні пан Ярема надає відповідь Київському апеляційному суду, що обставини вбивства свідка Кравченка та матеріали фальсифікації висновків ГПУ щодо його самогубства є державною таємницею.
Зрозуміло, що без політичної волі не можна розслідувати цей процес. Зараз ви бачите таку політичну волю?
Зараз я бачу політичну волю закрити процес. Я підозрюю, що і зараз навколо цієї справи йдуть торги через гарантії голосування за потрібні рішення тих людей, яких провів Пінчук і Кучма до Верховної ради.
Ви вірите, що справа Гонгадзе і ваша справа закінчаться притягненням до відповідальності замовників убивства і нападу на вас?
Тут у мене є певний оптимізм. Родина Кучми провела активну роботу за межами України. Вона намагається використати в роботі з західними політиками такі ж саме корупційні методи, як і у нас. Проте їхні корупційні дії, підкупи політиків вже офіційно розслідуються в низці країн ЄС і в США. На мене особисто виходять європейські депутати, конгресмени Сполучених Штатів, Гельсінська комісія конгресу США щодо моєї справи. З часом може бути так, що родина Кучми може бути предметом політично-кримінальних скандалів вже за межами України.
Загалом, мені здається, що у нас дехто переоцінює можливості родини Кучми, незважаючи на ті гучні імена, які приїжджають до них на їхні "посєдєлки". Бо приїхати "за спонсорську допомогу" на "посєдєлки" – то одна річ, а солідарно ставати поряд і захищати тих, на кому є кров, – це зовсім інше.
Я б хотів, щоб це добре усвідомлювали і наш президент, і Генеральний прокурор, і панове коаліціянти, що раніше безсоромно піарилися на справі Гонгадзе, а тепер роблять вигляд, що начебто не помічають печерні дива на процесі Пукача.
