Котик сам евакуювався з пекла. Таємно приїхав бусом.
Цю історію важко читати без сліз. Вона — про інстинкт життя, про надію навіть у найтемніші часи, і про те, що душа тварини здатна відчувати небезпеку не гірше за людину.
Пізно ввечері, коли волонтер із Черкас завантажував у Донецькій області речі наших військових, які зникли безвісти, він навіть не здогадувався, що повертатиметься додому не сам. Уночі, поки тривала евакуація, в автобус непомітно забрався кіт — виснажений, наляканий, але надзвичайно рішучий. Він просто… хотів жити.
Коли волонтер повернувся до Черкас і наступного дня розвантажував авто, то побачив серед речей маленьке, перелякане створіння. Кіт сидів тихенько, наче боявся поворухнутись, і дивився просто в очі — з надією і болем, який не потребує слів.
«Він ніби просив: не виганяйте, я вже пройшов пекло, я просто хочу жити…» — кажуть волонтери.
Попри стрес і втому, кіт виявився напрочуд лагідним. І хоча доля його зранена, у цих сумних очах — неймовірна мудрість і вдячність за другий шанс.
Тепер цей красень у безпеці. Ним опікується Благодійний фонд допомоги тваринам Алесі Римар, який шукає для нього нову домівку та люблячих господарів.
Цей кіт пережив війну, обстріли, втечу. Але в ньому — життя. Він не втратив довіри до людей і все ще сподівається на тепло людських рук.
Якщо ви відчуваєте, що саме вам судилося стати для нього сім’єю — звертайтеся до БФ Алесі Римар.
Бо іноді, щоб врятувати життя, треба лише простягнути долоню.
Він уже зробив свій вибір — вибір на користь життя.
Тепер черга за нами.
