У четвер, 10 січня, на 94-у році пішов із життя канівський фронтовик, ветеран Другої Світової війни, полковий розвідник, який за бойові заслуги одержав ордени Слави і Червоної Зірки та чотири медалі "За відвагу", відомий вчений, доктор наук Іван Галушка. Про це йдеться на сайті Канівської міської ради.
Для Канева це невимовна втрата. Містяни висловлюють щире, глибоке співчуття рідним і близьким покійного.
Довідково: Іван Пилипович Галушка народився 5 березня 1925 року в селі Студенець Канівського району Черкаської області. Під час голодомору в 1932-1933 роках осиротів, залишившись із братом без батьківської опіки. Про хлопчиків турбувалося подружжя, яке перейшло жити в їхню хату після смерті рідних батьків. У Студенці Іван Галушка закінчив сім класів і пішов навчатися до технікуму в сусідню Бобрицю. Коли почалася війна, Іванові було 16 років.
Його мобілізували на збирання врожаю в Донбасі, а коли хлопець повернувся в рідне село, на Канівщині вже господарювали німці. Через деякий час Іван Галушка подався до партизанського загону, яким командував Володимир Кухарюк. Потім попросився в регулярну армію, де служив полковим розвідником, був снайпером, навідником 120-міліметрових мінометів. За бойові заслуги одержав ордени Слави і Червоної Зірки, чотири медалі "За відвагу".
Напередодні Дня Перемоги Іван Галушка отримав поранення. Один із осколків влучив солдатові в серце. Із осколком у серці Іван Пилипович Галушка жив до останніх днів.
Повернувшись із фронту, він продовжив навчання у Бобрицькому сільськогосподарському технікумі. Згодом одружився, закінчив факультет садівництва Уманського сільськогосподарського інституту й залишився працювати агрономом у навчальному закладі, де захистив кандидатську дисертацію.
Але подружжя знову чекав переїзд – на Донбас, де Іван Пилипович заснував опорний пункт розвитку садівництва, що було на той час великою дивиною в донецьких степах. У 1965 році Іван Пилипович захистив докторську дисертацію. За досягнення в розвитку садівництва його було нагороджено орденом Леніна та орденом Трудового Червоного Прапора.
У 1982 році Іван повернувся до рідного Студенця. Діти Івана Пилиповича подарували йому онуків, а ті, в свою чергу, – правнуків.
За матеріалами газети "Дніпрова Зірка"
Як повідомляв сайт vikka.ua, у Смілі попрощалися із загиблим 20-річним солдатом.
