Дитяточко, земля пухом тобі, — 27 квітня до могили майданівця Юрія Пасхаліна у селі Носачів Смілянського району Черкаської області підходить літня жінка з двома палицями. Ставить пакунок із цукерками. Витирає сльози рукою. — Таке молоде і вже нема.
30-річного Юрія Пасхаліна застрелили 19 лютого на Майдані в Києві. Поховали в рідному селі поряд із могилою бабусі. Люди кладуть на неї цукерки, хрестяться. Поруч стоять сестра вбитого Світлана, 29 років, із дочкою Аміною, пише Gazeta.ua.
Царство небесне хай йому буде! — 38-річний Володимир Гриценко з дружиною приїхали зі Звенигородки. — Героїв треба пам'ятати. Особисто знайомі не були. Приїхали до родичів і вирішили віддати шану. По прапору могилу знайшли.
Близько 10.00 до могили підходить дружина 30-річна Світлана із 8-річним сином Юрієм і мати покійного — Тетяна Григорівна, 57 років. Світлана несе великий букет помаранчевих троянд. Вона у затемнених окулярах, по щоках котяться сльози.
— Він мені любив дарувати троянди. Жовті йому подобалися, але сьогодні їх щось не продавали, — каже Світлана. У серпні подружжя мало святкувати дев'яту річницю шлюбу. У Києві жили в гуртожитку. Юрій працював комірником, Світлана — швачкою. — Тепер я квіти йому даруватиму. Пішов на Майдан, бо хотів побачити все на власні очі. Мені подзвонили з лікарні вночі. Сказали, що чоловіка вже немає, — витирає сльози. — Любив садити вазони. У квартирі їх штук 15. Усе гарно з його рук росло. Малому купив кроликів, шиншилу, попугая.
Син проситься піти в машину. Йому важко стояти на сонці.
Зайчику, постій ще біля тата. Коли ми тут ще будемо, — просить Світлана.
До матері Юрія підходять люди, співчувають. Чекають на священика.
Колись зимою Юра приїхав у літніх туфлях. Питаю: що це таке? А він: та мені байдуже, якби Свєта була одіта й малий. Дуже любив жінку й дитину. Хотів хату в селі построїти. Не вспів, — каже Тетяна Григорівна.
Родичі нагадують, що час іти додому. За годину люди розходяться, священника так і не дочекались.
