Черкаський обласний художній музей відкрив для відвідувачів нову інсталяцію «Пир» — спільну роботу сучасних черкаських митців Романа Сірого та Богдани Слободяник. Це не просто мистецький проєкт, а ціла атмосфера, в якій глядач ніби опиняється у просторі між присутністю й відсутністю, між реальністю та символом.
За задумом авторів, «Пир» — це великий накритий стіл, де всі об’єкти виготовлені з дерева: їжа, посуд, предмети, декоративні елементи. Вони позбавлені конкретної прив’язки до часу — все виглядає так, ніби могло існувати і сьогодні, і сто років тому. Єдина фактура матеріалу надає композиції відчуття цілісності та водночас неприродної стійкості: застиглий момент, який не може змінитися.
Стіл займає простір так, ніби біля нього вже хтось сидить, але стільців немає. Глядачеві лишається лише спостерігати — підійти ближче, роздивитися, але не долучитися. Саме ця межа між близькістю та недосяжністю створює напруження, притаманне інсталяції.
У центрі композиції — фігура кроля. Він не є учасником бенкету, але й не звичайний декоративний елемент. Заспокоєний деревом, проте формою наділений прихованим страхом. Поруч — тесак. Побутовий інструмент у контексті «Пиру» перетворюється на символ небезпеки й невідворотності. Це зіткнення спокою та загрози — одна з ключових емоцій, які прагнули передати автори.
Автори інсталяції
Роман Сірий — мультидисциплінарний художник і скульптор, який досліджує архаїчні символи, старовинні образи та загадковість матеріальних форм. Працює здебільшого з деревом, часто поєднуючи його з каменем і металом. У своїх роботах звертається до тем масовості, контрастів і станів. Виріс у родині художників та з дитинства перебував у творчому середовищі. Є активним учасником українських та міжнародних виставок.
Богдана Слободяник навчалася у Черкаському художньо-технічному коледжі та КНУБА. Працює зі скульптурою, деревом, металом, створює також ювелірні вироби. Головні теми її творчості — пам’ять, тиша, позачасовість. Її роботи часто мають медитативний, зосереджений характер.
Інсталяція «Пир» — це запрошення до діалогу з простором, у якому присутність глядача стає частиною задуму. Це мистецтво, що говорить образами, тишею та деревом, дозволяючи кожному відвідувачу знайти власну інтерпретацію.
