В той час, коли кращі з кращих добровільно зголошуються йти на захист Батьківщини – Черкаський центр комплектування продовжує формувати суспільну думку, що служба в Збройних Силах чи той же захист Батьківщини – скоріше ПОКАРАННЯ аніж ЧЕСТЬ.
Так сталося, що свого часу я не проходив військову службу за станом здоров’я. Так склалося, що маючи 4 вищі освіти я не проходив військової кафедри, адже, якщо відверто, ніколи не пов’язував свого життя із військовою справою. Міжнародні відносини і дипломатія (моя перша освіта) мені завжди були ближчими за все. Власне і сьогодні мав залізні варіанти відсидіти війну в тилу, адже згідно закону працівники професійно-технічної освіти підлягають бронюванню. Ще тисячу разів можна було б розповісти легенду, що толку в тилу буде більше, аніж зі зброєю в руках, ніколи нею не користувався і так далі…
Але коли твою націю ворог прагне знищити – потрібно ставати і вчитись. Особливо, якщо називаєш себе націоналістом. Наполегливо й щоденно. Тактиці, стрільбам, медицині, конкретному напрямку…
Не скажу, що ця служба повна радісних моментів, ба більше, тут бруду часом можливо більше ніж в політиці. Але.
Захист Батьківщини – це ЧЕСТЬ!
Честь для кожного УКРАЇНЦЯ!
І от після кількамісячного перебування в одному із підрозділів ЗСУ я можу запитати в друзів з військомату, які видали повістки людям, яких затримали в стані наркотичного сп’яніння.. а не хочете ви піти з ними в наряд чи на завдання? Як воно заночувати із тіпом, який любить побавитись фєнчиком під одним дахом, знаючи, що в нього заряджений магазин? Пробували, нє?
Військова справа – це професійність, мужність і відповідальність, а не утилізація «неблагополучних верств населення», які порушують комендантський час…
Наркоман? П’яниця? Ледар? Не треба його відправляти «на передову», бо на передовій сьогодні кращі і їм наврядчи треба таке «товариство»
А от автомобіль їхній нам би точно не завадив би, тільки ми його навряд побачимо.
І в цьому парадокс.
Читайте також:
