Чемпіон по життю. Замість боротьби за медалі, він боровся за своє життя. І здобув перемогу. 18-річний Дмитро Кохась подолав рак мозку. Юнак – надія паралімпійської збірної із плавання. Та останні декілька років його головним суперником були не спортсмени, а страшний недуг. Історія справжнього чемпіона від Вікторії Хамази.
Дмитро Кохась, плавець: "Ось я стою. Шапочка із прапором України. Готуюся до старту".
Остання перемога перед затяжною перервою. Її 18-річний Дмитро Кохась зберіг на згадку. Бо вже й не сподівався повернутися в спорт. Це відео відзняте навесні цього року. Саме тоді юнаку діагностували прогресуючу пухлину мозку. На той час черкаські медики вже повідомили батькам: урятувати Діму можуть лише за кордоном. Кошти на його порятунок збирали всім містом. І не дарма.
Це Діма сьогодні. Позаду тривале лікування, постійний біль та надскладна операція. Пережити це все Дімі допомогло плавання. Навіть тоді, коли він був прикутий до ліжка.
Людмила Кохась, мама плавця: "Коли лікарі перевіряли життєві показники, оперували, вони сказали, що ти великий молодець, що плаваєш. Він легко вийшов з наркозу, у нього серце дуже сильне. Це допомогло дуже при операції".
Радіє спортивному поверненню Діми й тренер Наталія Ткаченко. У свій час жінка повернула юнака до життя. Завдяки їй Діма почав ходити. Потому і плавати. Навіть у найтяжчі часи, каже тренер, він не здавався.
Наталія Ткаченко, тренер-викладач: "Але він не кидав, рук не опускав. Ходив і казав, що це я переступлю і досягну своєї бажаної мрії. Ручку почали підіймати, більше навантаження на ніжку давати. Дуже талановитий, здібний. Є цілі та задачі".
Сьогодні Діма вчиться жити заново. Своєю перемогою над недугом він завдячує небайдужим людям. Віддячити їм спортсмен збирається вже найближчим часом. Своїм рятівникам Діма хоче присвятити олімпійську перемогу.
Дмитро Кохась, плавець: "Не сумніваюся в собі. У мене зараз ціль потрапити до збірної України, а в 2016 році поїхати на Олімпійські ігри".
Нині Діма докладає максимум зусиль аби втілити свою спортивну мрію. Так надолужити кожну втрачену перемогу.
