Коли не чути пострілів куль, дівчина розписує фарбами холодний метал, перетворюючи патрони та міни на витвір мистецтва. Уманчанка Катерина Пахнюк, не дочекавшись свого випускного в музичному училищі, проміняла сукню на військову форму, а бандуру на аптечку й автомат, і поїхала на Схід добровольцем, повідомляє "Вечірня Умань".
"Коли в країні йде віна – стояти осторонь мені було не під силу. Здавши екзамени, я одразу почала збирати документи, щоб поїхати в АТО. З того моменту минув вже рік, та я ні разу не пошкодувала про свій вибір… Адже, коли бійці яких ти рятувала, по вертаються у стрій – це найбільше щастя, – розповідає Катерина.
За освітою – бандуристка, за покликанням військовий. Раніше Катя навчалась в музичному училищі, та тільки здала випускні екзамени, замінила бандуру на аптечку і автомат та пішла навчатись в 169 центр санінструкторів. Після навчання та перерозподілу дівчина потрапила 43 мотопіхотний батальйон, де служить і досі.
У бліндажах, на передовій, під обстрілом куль, – дівчина живе вже майже рік, та зізнається, що на фронті це не найстрашніше.
"Страшно мені було 4 рази… Я досі пам’ятаю свого першого важко пораненого бійця… Під обстрілом йому відірвало руку і ногу.. Він кричить: – добийте мене, – а у мене руки трясуться, бо все що я йому зробити – це елементарні медичні маніпуляції, від яких йму ще більше болить… Добре, що поруч зі мною був товариш – він допоміг… І коли ми доправили бійця до лікарні, і повернулись на позицію, хотілося плакати або постати… Я три години дивилася просто на стіну, і лиш під ранок заснула… Ми перебралися у новий будинок… Здавалося, там є всі зручності, але небуло головного, – погреба… Не минуло і кількох днів, як вулиця де ми жили потрапила під обстріл. В ту ніч, ми просто полягали на підлогу і вигадували нові молитви, бо ті що знали напам’ять, вже прочитали кільканадцять раз. На ранок вулиці не було – оді руїни… Вцілів лиш наш будинок… Та найстарше, коли ти ще вчора пила з бійцем чай і жартувала, а вже сьогодні тобі його приносять пораненим. Ти робиш маніпуляцію, щоб допомогти, а йому ще більше болить. Ти тримаєш свою руку на його серці, а воно перестає битись", – розповіла дівчина.
Зараз Катя продовжує служити в АТО. Через її руки пройшло десятки поранених, яких ще зовсім юна дівчина поставила на ноги. На пам’ять про себе, вона їм дарує амулети та вази, які ще вчора були гранатами та патронами.
Як повідомляв сайт vikka.ua, чигиринські АТОвці скаржаться на земельні утиски.
