Черкащанин Віталій Пітвало виклав відео з підземних ходів ірдинського Виноградського монастиря. Ці печери розташовані неподалік села Мале Старосілля, Черкаського району. Відео своїх підземних подорожей він виклав в мережі Ютюб.
Підземні ходи зроблені в глині. Більшість – в людський зріст. Там є місцина, де встановлені ікони і місце для свічок. Ймовірно, тут моляться монахи.
Про монастир і його підземелля можна прочитати в «Живому журналі» дописувача mandrivnic.
Коли заснований Ірдинський Виноградський Успенський монастир достеменно не відомо. В історії є згадки про нього, які датуються 1622 роком. Виноградський монастир є одним з сімох монастирів, що залишилися на правобережній України під час насадження уніатства.
Першим серед науковців грунтовно дослідив територію монастиря (а це майже 15 гектарів) граф Олексій Бобринський ще наприкінці позаминулого століття. Схема підземних ходів, яку він склав, свідчить про те, що вони простягалися на сотні метрів. Хоча дійти до кінця й з’ясувати, куди вели прориті ченцями тунелі, не вдалося ані графу, ані його послідовникам — на заваді цьому стали численні обвали.
Спочатку монастир був жіночим, але після сплюндрування його чи то татарами,чи то ляхами і відновлення його на гроші Івана Мазепи стає чоловічим. Ченці монастиря займалися скотарством, землеробством, садівництвом, бджолярством. До речі, назва монастиря — Виноградський — походить від того, що місцеві ченці успішно вирощували виноград.
Сама природа утворила тут унікальне місце. Серед листяного лісу розкинулася широка улоговина, посеред якої розташований пагорб. Начебто велетенська чаша, всередині якої на підвищенні стояли три церкви — Успенська, Троїцька й Миколаївська. Вони достояли до 20-х років минулого століття і були зруйновані під час антирелігійного шабашу.
Найтрагічніший період існування монастиря припадає на 20-ті роки ХХ століття, коли монастир декілька разів піддавався грабунку і руйнації. Офіційно монастир був закритий 7 серпня 1923 року, але є свідчення, що ще в 1924 році там жили 10 ченців. А в 1927 році монастир заснували лепрозорій. Під час другої світової війни всі його будівлі були зруйновані.
Ще в 60-х роках минулого сторіччя під час екскурсії на сусідній з Ірдинськими лісами Юровій Горі загубилися двоє дітей. Вони провалились в підземні ходи і, блукаючи чотири дні під землею, вийшли аж біля монастиря, де їх і знайшли працівники психоневрологічного диспансеру. Звісно, дітям надали допомогу, але пізніше вони померли через переохолодження під землею. Після цього сапери, які приїхали за викликом головного лікаря, висадили підземні ходи в повітря. Ця історія зайвий раз свідчить про велику протяжність підземних ходів монастиря, адже відстань від Юрової Гори до монастиря – немаленька.
Читайте також на сайті vikka.ua
- черкащанин Віталій Пітвало прогулявся руслом Дніпра в районі Черкас і станції Панське. Відео про обміління Дніпра виклав в інтернет. «Черкаська пустеля» – так він назвав відео з Дніпра.
