Незважаючи на юний вік, черкащанин Олександр Кучеренко вже відчув на собі жахи війни, побувавши зокрема і в Дебальцевському котлі. А в мирному житті хлопця чекала неприємна несподіванка: після припинення навчання в Національній академії сухопутних військ прокуратура подала проти нього адміністративний позов до суду, намагаючись стягнути кошти за навчання. Здобути перемогу в цій справі допомогли адвокати Комітету з питань координації надання допомоги учасникам антитерористичної операції, членам їх сімей та переселенцям при Національній асоціації адвокатів України, пише "Ракурс".
Олександр народився і виріс в селі Косенівка, що на Черкащині. Після закінчення школи вступив до Національного університету біоресурсів і природокористування (колишній Аграрний університет). У листопаді 2013 роки його призвали на строкову службу до Збройних Сил України.
"Перед демобілізацією вирішив підписати контракт. З грудня 2014 по кінець лютого 2015-го мені довелося брати участь в бойових діях в зоні АТО. У лютому 2015 року під час виходу із Дебальцевого машина, в якій я їхав, була підбита і згоріла, але нам з товаришами вдалося врятувати поранених і вийти з оточення. З тих пір у мене почався майже постійний головний біль", – розповідає черкащанин.
Після отримання травм Олександра відправили на обстеження в Київський військовий госпіталь. Там йому запропонували їхати до Львова для вступу до Національної академії сухопутних військ, бо особи зі статусом учасника бойових дій можуть вступати поза конкурсом.
"За станом здоров'я я не міг продовжувати службу, тому здав вступні іспити і приступив до навчання. В основному курсанти-першокурсники – це колишні школярі, які надійшли на навчання відразу ж після закінчення середньої школи. Ми, кілька хлопців, які потрапили у виш по закінченню строкової служби та проходження АТО, мали вигляд в очах керівництва білих воронів. Відносини з керівництвом факультету відразу ж не склалися, почалися необґрунтовані зауваження і відверті пропозиції, щоб я кинув навчання за власним бажанням. До того ж під час проведення навчань на полігоні нестрепний головний біль знову повернувся. Зрештою в січні 2016 роки я написав заяву про звільнення", – пригадує Олександр.
На медичну і психологічну реабілітацію після повернення до мирного життя чоловіку знадобилося більше півроку. Він закінчив університет біоресурсів, знайшов роботу в Києві, одружився. Аж раптом Академія в особі першого заступника військового прокурора Львівського гарнізону подала на черкащанина позов.
"Позов про стягнення витрат, які Академія нібито зазнала на моє навчання (комунальні послуги, харчування), став для мене несподіванкою. По-перше, з жовтня 2015 року із дозволу керівництва я проживав не в академії, а на квартирі, яку знімав за свій рахунок. Тобто Академія не несла жодних витрат, пов'язаних з моїм проживанням, харчуванням тощо. По-друге, майже 7,5 тисяч гривень з мене вирахували ще в січні 2016 роки, не виплативши мені належного грошового забезпечення. Крім того, я взагалі не міг зрозуміти, до чого в цій ситуації військова прокуратура, адже позов був поданий саме першим заступником військового прокурора Львівського гарнізону. У той же час, розмір суми позовних вимог сплутав всі мої життєві плани – дружина щойно закінчила медичний інститут і була інтерном. Тому для нашої сім'ї 37 тис. грн – занадто великі гроші", – зауважує Олександр.
По юридичну допомогу черкащанин звернувся до однієї громадської організації, представники якої рекомендували адвокатів Комітету з питань координації надання допомоги учасникам антитерористичної операції, членам їх сімей та переселенцям при НААУ.
"Два роки свого життя я віддав армії, виконуючи обов'язок щодо захисту Вітчизни. Формально як учасник бойових дій я маю безліч пільг і привілеїв, але ле в реальності держава вважає, що це я до сих пір їй щось винен. Тільки правозахисники звернули увагу на мої проблеми та активно стали на мій захист", – додає атовець.
Як повідомляв сайт vikka.ua, центр для реабілітації атовців запрацює у Черкасах.
