Черкаський міст — це не просто гігант над Дніпром. Він офіційно вважається однією з найбільших споруд в Україні та єднає береги, долі й легенди. Що ж ховається під її бетонно-земляним панциром.
Для когось це просто частина маршруту Н-16, для інших — мальовничий краєвид з вікна потяга. Але для Черкащини цей транспортний комплекс є «артерією життя», без якої неможливо уявити логістику країни.
До появи сучасного мосту переправа через Дніпро була справжнім випробуванням. У XVIII–XIX століттях черкащани користувалися поромами, чергу на які займали з самої ночі. Дніпро тоді був норовистим: кожної весни він виходив з берегів, затоплюючи Митницю та перетворюючи поділля на справжнє море.
Перший серйозний крок до стабільного сполучення зробили у 1912 році, збудувавши залізничний міст. Він мав велике значення для російської влади, оскільки створювало умови для зручного вивезення хліба з цих регіонів та його експорту закордон. А вже у 1913-му поруч з’явився дерев’яний міст, який служив місту до самого початку Другої світової війни, поки не був зруйнований у 1941 році.
Справжній перелом стався у 1954 році з утворенням Черкаської області. Будівництво Кременчуцької ГЕС неминуче мало підняти рівень води у Дніпрі на 5 метрів, що фактично прирекло б старий міст на затоплення. Владі довелося діяти швидко й масштабно.
Для розробки проєкту запросили елітне товариство «Мостопоїзд-174», яке зводило мости по всьому СРСР. Будівництво велося у три зміни майже всім дорослим чоловічим населенням області. Конструкції мосту не зварювали, а буквально склепували на березі, після чого встановлювали на бетонні опори за допомогою лебідок.
Автомобільну частину завершили у жовтні-листопаді 1961 року. Довжина самого мосту склала 1174 метри, а вся дамба розтягнулася на вражаючі 13-16 км.
Легенди черкаського мосту
Жодна споруда такого масштабу не обходиться без містичних або курйозних історій. Найвідоміша легенда свідчить, що в конструкцію мосту вбито заклепку з чистого золота. Кажуть, її готували до приїзду Микити Хрущова на відкриття. Але за іронією долі, партійний секретар, який хотів вислужитися, перехвилювався і впустив золотий виріб прямо у води Дніпра. Щоб не гнівити генсека, звичайну сталеву заклепку просто позолотили.
Є і трагічні історії. Мало хто знає, що у 1930-х роках у центрі міста (район Замкового узвозу) планували звести інший міст. Проєкт зазнав фіаско: замовлені металеві ферми виявилися коротшими за відстань між опорами. Головний інженер, не витримавши ганьби (або побоюючись репресій через «шкідництво»), застрелився.
Сьогодні Черкаський міст — це не просто дорога, а закритий об’єкт, що цілодобово охороняється. Він має два судноплавні прольоти шириною по 120 метрів кожен, що дозволяє великим суднам проходити по Дніпру.
Проте час невблаганний. Ресурс мосту, розрахований на 50 років та навантаження у 4-5 тисяч машин на добу, давно вичерпаний. Зараз через нього щодня проїжджає майже втричі більше транспорту. Через повномасштабну війну та ракетні атаки у 2022 році споруда зазнала пошкоджень, що змусило владу запровадити обмеження на рух великовагового транспорту (понад 8 тонн).
Черкаська дамба залишається унікальним інженерним винаходом, який, попри всі труднощі, продовжує з’єднувати два береги великого Славутича.
