Їхні роботи – суцільні емоції, які вихлюпнулися на полотно. Творчий доробок Вікторії Миловицької та її сина Михайла Дагазова днями презентували в Художньому музеї. Картини розповідають не лише про внутрішній світ художників. У кожній із них – історія символів і закодовані знаки. Розгадати їх значення може кожен відвідувач. По-своєму. Аби не впливати на індивідуальне сприйняття сюжетів полотен, автори навіть їхні назви залишили в таємниці. Чи вдалося вразити публіку оригінальним мистецтвом, знає Ірина Гришко.
Вікторія Миловицька – дизайнер одягу, втім у мистецьких колах вона відома і як художниця. Це вже не перша її виставка. Жінка захоплюється батиком. У Черкасах його називають нетрадиційним. Із-під пензля майстрині на тканину лягають нестандартні образи.
Вікторія Миловицька, дизайнер, художниця: «В Європі, Азії, Америці. Батик – це просто розпис по тканині. Але можна зображувати все, ось це, наприклад, пейзаж».
Полотна Миловицької – теплі та сонячні. А ще – глибоко символічні. Улюблена тематика – рушникова. Знаки та символи й у роботах сина, молодого художника Михайла Дагазова. Сьогодні митець дебютує.
Галина Мураєнко, заступник директора Художнього музею: «Вони намагаються донести давні традиції, з усіх національностей, які є в їхніх генах, тому в їхніх роботах так багато символів».
Художники переконані: сучасні цінності віддаляють людей від їхніх коренів, вони забувають історію та традиції. Відродити стародавнє в сучасному – така мета етновиставки.
Микола Дагазов, художник: «Наприклад, на цій картині зображена річка Стикс. Це Калинів міст, назва якого походить від давнього слова «калунь» – розпечена річка, через неї проходили душі».
На виставці представлені близько тридцяти картин, кожна з яких має своє трактування. Полотна спеціально розмістили без назв, аби черкасці вільно міркували над образами.
Олександр Шепеньков, художник: «Така відкрита рана, вони нічого не приховують, увесь внутрішній світ на полотнах. Це і є мистецтво».
Попри те, що провідні мотиви експозиції – звернення до культур різних народів, колеги помітили ще одну особливість родинної творчості.
Олександр Шепеньков, художник: «Простір, щось шукають, у роботах видно крила».
