У Черкасах знайшовся 11-річний школяр. Ще влітку минулого року хлопчина пішов з дому і не повернувся. Шукали його усім містом та марно. І лише через півроку пошуків правоохоронці повернули рідним загублену дитину. Подробиці від Ірини Головки.
На пошуки ось цього хлопчини у липні торік кинули ледь не усі сили правоохоронців та небайдужих містян. Школяр Богдан Фурман пішов із дому разом із малознайомим чоловіком, який гостював у їхній родині. Із собою вони взяли три рюкзаки та велосипед, переповідають рідні Богдана. Школяра забрав із собою 26-річний приятель вітчима, якого той привів до оселі. Квартирант жив у них кілька місяців та, хто такий цей новий друг, подружжя достеменно не знали.
Надія Фурман, мати Богдана: "Як тільки він дитину забрав, то я узнала, що він 89 року народження, що мама його уже давно померла. Єдине, що він правду сказав, що у нього тут сестра"
Богдана Фурмана уже вважали безвісти зниклим, говорять у поліції. Але нещодавно їм повідомили перехожі, що бачили схожого на нього хлопчину у місті біля Дніпра. Перевіривши оперативну інформацію, правоохоронці знайшли хлопця у вказаному місці.
Світлана Андрійченко, прес-секретар обласного прокурора: "При виявленні дитини у зовнішньому огляді пошкоджень не встановлено. На сьогодні хлопця відвезено до Черкаського бюро судово-медичної експертизи для встановлення будь-яких ознак насильства"
Богдан пригадує, коли вони з новим другом покинули дім, то подалися у мандри. Спочатку з квартирантом поїхали у Ватутіне, потім повернулися до Черкас. У місті, на березі Дніпра самотужки змайстрували оселю. У цій землянці перебивалися, говорить, як могли. Аби мати хоч щось на вечерю, здавали металобрухт, а як було зовсім сутужно, то доводилося їсти залишки зі сміттєвих баків. Утечу ж із дому малий пояснює домашнім тиранством вітчима.
Богдан Фурман, зниклий хлопчик: "Мій вітчим, коли я приходив зі школи, міг мене побити ременем за те, що я приніс 7 балів, за те, що я неправильно зробив уроки. Було навіть таке, що міг ударити по голові кулаком"
У землянці вони жили кілька місяців. Малого, говорить друг втікача, він не ображав. Та й Богдан запевняє, що жити на вулиці йому легше та цікавіше. А свого товариша школяр навіть називав батьком.
безхатько: "У Ватутіне нам трапилася людина, яка сказала, що цю дитину розшукує міліція. Він узяв мене за руку і сказав, що давай підемо у міліцію. Але Богдан закричав і сказав, що ви робите, відпустіть мого татка. І ця людина відпустила мене"
Сім’я Богдана рада поверненню додому сина. Хоч поки до них повертатися не хоче сам хлопчина. Мати Богдана запевняє, що вітчим розкаюється:
Надія Фурман, мати Богдана: "Коли малий пропав, то я знаю, що він навіть на великому шкафчику на дзеркалі написав: "Синок повернися, я тебе люблю та жду. Він розуміє, що він винен, він плакав, він і шукав його. Він каже, що знає, що винен, я знаю, що це я зробив"
Розповідь хлопця та його батьків наразі перевіряють у прокуратурі. Поки слідчі з’ясовуватимуть обставини, Богдан житиме у старшої сестри.
