Вони сподіваються на підтримку Бога, у владу – вже не вірять.
Діти війни Черкащини звернулися до Всевишнього. Зібрання вирушило у Хресний хід і провело мітинг під стінами Свято-Троїцького кафедрального собору. Діти війни попрохали благословення у владики Софронія. Ця акція, за словами її учасників, нагадає владі про Закон України «Про соціальний захист дітей війни». Всього на Черкащині таких проживає близько 195 тисяч.
Марія Григорівна – дитина війни. Вона і досі пам’ятає складні повоєнні роки і своє голодне дитинство.
Марія Зайцева, дитина війни: «Те плаття було на виріст на 5 років, на резинці, бо були батьки не в состоянії купить, ми хочемо достукатися до влади, щоб звернули увагу на людей!
Сьогодні ж, – зізнається пані Марія, – про сите життя теж доводиться тільки мріяти та економити кожну копійку.
Марія Зайцева, дитина війни: «Собі вони находять тисячі, мільйони, подумайте про людей, які голодують».
У цієї жінки чимало однодумців по всій області. Невдоволені діти війни сьогодні вирушили у Хресний хід. Спочатку планують отримати благословення від священнослужителів, далі – знову добиватимуться справедливості у чиновників.
Микола Бабич, голова ГО «Захист дітей війни» Черкаського району»: «Зібралися, щоб відстояти Конституційні права, закони, які прийняла Верховна Рада, люди на цьому святому місці хочуть донести свої біди і надії».
Василь Боровко, дитина війни: «Ми обрали Президента, який роздавав обіцянки, а сьогодні їх забирає вже…».
Діти війни хочуть жити краще і вимагають погасити пенсійну заборгованість ще з 2006 року, перерахувати розмір пенсій та відновити право на безкоштовний проїзд усіма видами транспорту в межах області. Мітингувальники також нарікають на відсутність належного обслуговування в медичних закладах та забезпечення путівками на оздоровлення. Добиватися справедливості діти війни поки що планують у місцевих судах. Але готові вже направити позови і до Європейського суду з прав людини.
Олександр Коваленко, голова обласної організації «Захист дітей війни»: «Ми хочемо добитися того, щоб у нас у державі жили не по понятіям а по закону. Ми – діти війни, нам багато не треба, ми просимо лише дайте те, що ви вже прийняли».
Наприкінці Хресного ходу його учасники поклали квіти до пам’ятника жертвам голодомору. Діти війни впевненні: те, що сьогодні відбувається в Україні, доволі символічно перегукується із подіями 32-33-го років.
