Якщо посадовці та чиновники готують грунт для майбутніх виборчих перегонів, жителі сільської глибинки самовіданно працюють на землі. У селі Нехайки, що на Драбівщині, селяни до глибокої старості не випускають сапу та косу з рук, а без пісні не стають до роботи. Прикладом для кожного нехайківця є Марія Козинець. У свої 95 років бабуся дасть фору будь-якому чоловікові. Журналісти ВІККА-НОВИН розпитували у старенької рецепти довголіття та невтомної енергії.
Марія Луківна сама себе вихваляє. А щоб не бути голослівною – відразу хапає сапу і йде на город. Після прополки
бабуся береться за косу. Кожен рух вправний та витончений. Навіть чоловіки заздрять її майстерності.
Марія Козинець, старожил с. Нехайки: «Це як гектар відмірять мені та чоловікам (і ще баби були), то ми за 2 дні гектар викосимо».
Секрет такої продуктивності закладений генетично. ЇЇ мати дожила, працюючи не покладаючи рук, до 90 років. Марії Луківні вже 95. Старенька розповідає, як не лише на косовиці працювала, а й воли порала, щоб своїх корів прогодувати.
Марія Козинець, старожил с. Нехайки: «Я ж там, як коло волів, то принесу сіточку, та й своїх годую».
Сільський голова Володимир Шевченко прийшов подивитися не на трудові здобутки односельчанки, а почути її голос.
Марія Козинець на степу навчилась не лише косою вправно махати, а
й професійно співати.
Бабуся пригадує ліричний романс про кохання. Поки співала – засумувала за молодими літами і кращими часами.
