Серед одноманітних робочих марафонів несподіване та радісне хвилювання – подорож на Говерлу. Телефонуємо, питаємо, шукаємо, знаходимо, купуємо, домовляємось, складаємо, уявляємо, встигаємо, збираємось, прощаємось, від’їжджаємо. У суботу, 18 липня, нарешті рухаємось вгору. Очікували, що буде важко (шлях виявивсясправді нелегкий), але, з короткими перепочинками, не зупиняємось. Радіємо красі карпатського безмежжя, гірському вітру, ковтку води – ми піднялись вгору, до спекотного літнього Сонця більш ніж на 2 км. “Снігова гора” цього дня подарувала нам лагідну погоду; дощ теж був, поруч, розважав нас сірими нитками сусідньої зливи. Виявляється, щоб стати щасливим -потрібно лише піднятися вгору.
30-ти хвилинний регламент на щастя закінчився, йдемо вниз.
Ось яка дорога до щастя 🙂
Мандрували на Говерлу Ірина Гришко та Юлія Кропива
