Уже 20 років черкаські медики доводять, що рак у дітей – не вирок. Такий поважний ювілей відсвяткував обласний Центр дитячої онкології та гематології. Там щороку з тяжкою недугою борються із півсотні маленьких черкащан. Першим пацієнтам центру вже по 30 років. Вони вже мають власних дітей, але досі пам’ятають кожен день, проведений тут. А головне – неймовірно вдячні лікарям за своє друге народження. Репортаж Вікторії Курченко.
Тут закінчується безтурботне дитинство й починається запеклий двобій за життя. Іванкові всього два рочки, а він уже вдосталь натерпівся. Два дні в реанімації, два тижні між життям і смертю і тепер ще дев’ять місяців надскладного лікування.
Ольга Берданова, мама хлопчика: «Усвідомлення прийшло, але все одно ще тяжко… ну, як… вже маємо сили боротися!».
Як і за Іванкове, щороку в центрі борються за півсотні дитячих життів. І так уже 20 років.
Віктор Парамонов, головний лікар Черкаського обласного онкодиспансеру: «У нас на сьогодні в області живе близько 300 дітей, які мають наш діагноз, – це і ті, хто лікується, це й ті, хто перші 5 років живе, яким не знімається діагноз, тому що 5 років повної ремісії є фактично одужанням».
Щодня тутешні лікарі доводять, що рак – не вирок. Хоча таким і був попервах, згадує завідувачка центру. Ірина Іванова його очолює з першого дня.
Ірина Іванова, завідувачка Центру дитячої онкології та гематології: «В 91 году были закрыты все кордоны. Не было многого: не было знаний, не было учебников, не было главного – не было медикаментов. Ведь те препараты, которыми лечат на сегодняшний день онкозаболевания, в большинстве своем импортного производства. Однако было большое желание помочь тем детям, которые заболевали».
Тепер же пацієнтів колишніх і нинішніх, далеко не всіх, ледь вміщує двір онкоцентру. Поруч їхні лікарі-рятівники, владці та благодійники. Ледь стримує сльози на святі життя пані Алла. Бо п’ять років тому в цьому центрі її син удруге народився.
Алла Савченко, мама: «На той момент він уже не міг ходити, тобто я його занесла сюди на руках. Він уже був зеленого кольору. Усе боліло. А звідси побіг бігом».
Владислав Савченко, колишній пацієнт Центру дитячої онкології та гематології: «Я бажаю цим діткам, щоб вони пошвидше вилікувалися та забули про це, як про страшний сон».
А для приємних спогадів – ось ця алея. Вічнозелені деревця до ювілею центру висаджують гуртом.
Благодійник: «Вот вдвоем посадим и будем приезжать каждый год и удобрять это дерево, что б оно росло у нас хорошо».
