У Черкаському національному університеті не поділять рушники. Колекціонерка Світлана Кітова, що протягом десятків років збирала унікальну вишивану спадщину, каже: автентика – то її законна власність. Утім в університеті, який надав приміщення під музей, говорять: старовина її лише частково. Бо щороку студенти-філологи колекцію доповнюють. Світлана Литвак продовжить.
До Музею автентичних рушників не підступиться. Віднедавна його опечатано та наглухо зачинено. Бо тут ніяк не вирішать: рушникова колекція – власність університетська чи приватна.
Дмитро Кітов, онук колекціонерки рушників: «Скільки було пакетів? Чи зафільмовано? І подивіться, що тут усередину вкладено»!».
Засновниця Музею українського рушника Світлана Китова не працює в університеті вже два роки. З собою забрати хотіла й експонати. До музею онук колекціонерки Дмитро приходив не раз. Та переступити поріг він зміг лише зі знімальною групою.
Дмитро Кітов, онук колекціонерки рушників: «Є свідчення, що це її власність. Вона не претендує. Якщо ви висловлюєте позицію університету, ви маєте знати, що є заява, написана в понеділок. На прохання ректора ми почекали, щоби він розібрався у цьому питанні: чого не віддається її власність».
Десятилітні надбання віддати колекціонерці не можуть, кажуть в університеті. Бо тут не лише її приватна власність, а й студентська праця. У межах фольклорної практики студенти-філологи колекцію доповнюють.
Крістіна Усова, студентка 2-го курсу: «Протягом цього року зібрали близько 200 рушників і плюс елементи українського одягу».
Володимир Поліщук, завідувач кафедри української літератури та компаративістики ЧНУ ім. Б. Хмельницького: «Значною мірою все оте, що в музеї є, зібране, знесене студентами. Я не хочу цим сказати, що Світлана Андріївна не має там чогось свого. Безумовно, вона проводила подвижницьку роботу. Зокрема і зі студентами. Але це площина навчальної діяльності».
За два десятиліття в музеї назбирали чималу вишивану спадщину. Скільки точно експонатів, тут не скаже ніхто. Конфліктуючі сторони кусають лікті. Бо документально довести свою правоту обом складно.
Володимир Поліщук, завідувач кафедри української літератури та компаративістики ЧНУ ім. Б. Хмельницького: «На превеликий жаль, ні Світлана Андріївна, ні сторона університету не нотували кожну одиницю зібраного матеріалу, що є її власним матеріалом, що є зібрано студентами».
Черкаський національний оскандалився не вперше. Влітку на місці Світлани Кітової був всесвітньо відомий археолог Михайло Сиволап. Його теж позбавили унікального музею, зібраного самотужки. Тоді ректор Кузьмінський обіцяв бути лояльним і передати частину експонатів у руки дослідника. Проте обіцянки залишилися на словах. «ВІККА-НОВИНИ» стежитимуть за долею обох музеїв.
