Пам’ять про війну живе на стінах черкаських будинків. Фасад однієї зі споруд обласного центру зберігає воєнну енергетику більше сімдесяти років. Та залишається свідком подій років Другої світової. Сюжетом про забуту пам’ятку продовжуємо історичний цикл «Таємниці рідного міста».
Частину цього будинку можна було б назвати «черкаською стіною плачу». Або місцем воєнної історії Черкас. Історія появи «шрамів» на старій будівлі пов’язана з боями за місто. 25 днів, вулиця за вулицею, наші прщури відвойовували Черкаси. Було це 1943 року. Вуличні бої того періоду відзначалися особливою жорстокістю, каже історик Сергій Шамара.
Сергій Шамара, кандидат історичних наук: «На цій стіні ми прекрасно можемо бачити, як розірвало снаряд, який віддав рикошет на будівлю».
Рикошет лишив ум’ятини, що зберігаються уже протягом сімдесяти років.
Саме тому стіна є унікальною пам’яткою історії, упевнений Сергій Шамара. Українці звикли помпезно святкувати День Перемоги. Виходити на воєнні паради. Але, каже історик, часто забувають про ось такі унікальні місця.
Сергій Шамара, кандидат історичних наук: «У Європі існує зовсім інша традиція. Там ціла індустрія музеїв. Вона працює на те, що війна – це аномально. Тобто не показує гарні гармати, танки. Вони показують, в яких умовах жили солдати. Вони показували, якими були жертви після того, що з ними сталося. Люди не святкують війну. У них є День жалоби, скорботи. І немає ніякого свята».
Нині на важливість місця вказує лише невелика інформаційна табличка, залишена одним із міських депутатів минулої каденції. Тут не водять екскурсій. Про стіну зі «шрамами» не згадують у підручниках. Про неї мало знають містяни. А вона, каже історик, могла б багато розповісти. Бо бачила, як гнали окупантів із обласного центру. І бачила, що сили були нерівними. Хоча про це не люблять говорити офіційно, розповідає дослідник. Наприклад, значно успішнішими за радянських були німецькі снайпери. Вони неабияк впливали на перебіг воєнних подій у Черкасах.
Сергій Шамара, кандидат історичних наук: «Черкаси на той час не мали багато висоток, радянська снайперська школа була набагато слабшою. І вони вбивали наших солдат, сидячи у схованках».
Стіну зі «шрамами» можна вважати чи не найстарішим свідком Другої світової. І поки люди живуть мирним життям, вона зайвий раз нагадує, що війна – це зло, впевнений історик.
