Вони добувають із надр землі історію. Сьогодні українські археологи відзначають професійне свято. 5 років тому його нарешті запровадили офіційно. Проте дослідникам старовини від цього не легше. Більшість розкопок вони проводять за власний кошт. Від держави підтримки майже немає. Вчені кажуть, що звикли працювати в польових умовах. Тому попри скрутні часи вони продовжують знаходити для України рідкісні пам’ятки минулого. Про тих, хто глибоко копає, – в сюжеті далі.
Михайло Сиволап, археолог: «Це – останній експонат, який я всього кілька днів тому поставив у вітрину музею. Це глечик сарматського часу, якому близько 2 тисяч років».
Учений Михайло Сиволап ділиться своїми останніми археологічними здобутками. Він – завідувач одного з наймолодших українських музеїв старовини. Попри юний вік останнього, в ньому містяться експонати, яких немає в інших музеях. Михайло Павлович каже: археологія подібна до криміналістики – в ній навіть дрібниця може мати неабияку вагу.
Михайло Сиволап, археолог: «Найцікавіші знахідки часто бувають скромними на вигляд. Але не зовнішній вигляд важливий, важливе їхнє наукове значення. Оці, на перший погляд, скромні кремені є свідченням великого відкриття. Уперше в Центральній Україні були знайдені сліди поселень людей, яким понад 100 тисяч років».
За свою більш аніж 30-літню археологічну діяльність Михайло Сиволап дослідив тисячі об’єктів. Він розкопував кургани, відкривав печери, знаходив уламки астероїда, від якого вимерли динозаври, та щелепу мамонта. Серед сенсаційних відкриттів – астрономічні святилища типу британського Стоунхенджа та «кіл-сайт».
Михайло Сиволап, археолог: «Це місце вбивства стародавніми людьми великої тварини, яку вони не могли перенести, тому змушені були з’їсти на місці. Це надзвичайно рідкісний вид пам’ятки. Мені довелося знайти місце, де первісні мисливці вбили та з’їли зубра, розкидавши десь у радіусі 30 метрів його рештки».
Знахідок могло би бути ще більше, якби вченим допомагала держава. І коли б не мародери. Через останніх Україна нещодавно втратила унікальні речі зі спадщини Богдана Хмельницького.
Михайло Сиволап, археолог: «В останні декілька років було знайдено, наскільки мені відомо, 2 печатки Богдана Хмельницького. Подібних печаток немає в жодному музеї України. Це величезна трагедія, я вважаю, для нашого народу, що подібні святині перебувають у приватних колекціях, а не в державних музеях України».
Щодо самого свята, то археолог особливо його не відзначатиме. Зізнається: найкраще було б провести його в полі з лопатою в руках. Як далекого 1985 року, коли він разом зі своєю експедицією знайшов скіфський горщик і пив із нього вино.
