Більше ста п’ятдесяти днів в очікуванні. Сім’ї з Черкащини, Кіровоградщини та Чернігівщини чекають своїх синів з полону вже кілька місяців. Весь цей час оббивають пороги різних інстанцій. Та зарадити не може ніхто. Більше знає наша Катерина Ковбій.
В постійному очікуванні. Пані Людмила свого сина Романа не бачила вже кільканадцять місяців. Проте найстрашнішими виявились останні п’ять. Їх Роман провів у полоні.
Людмила Бугаєнко, мати полоненого: "Потрапив в полон 27 серпня 2014 року. Зі своїми друзями, які всі на плакаті. Вони досі – вже от 27 було 5 місяців – в полоні. І нам ніхто не може допомогти в їхньому визволенні".
Двадцятидворічного Дениса Гненного вдома також чекають вже більше п’яти місяців.
мати Дениса Гненного: "Вони тримаються всі разом мужньо. Кажуть: ви за нас не хвилюйтеся. Дзвонять інколи. Загартовані, мабуть, уже".
сестра Дениса Гненного: "Ми з мамою кожного дня думаємо про нього, сумуємо, згадуємо. І дуже чекаємо його вдома. Кожного дня всі питають про нього, всі хвилюються. І дай Боже, щоб він повернувся скоріше".
вчителька Дениса Гненного: "Я ось вам зачитаю такі слова, які Денис написав в одному творі, коли писав твір про Шевченка: Нащадку мій, цю землю, отчий край, нікому на поталу не віддай. Нехай тобі любові стане в серці".
До стін міськради прийшли з десяток родичів військовополонених. Всі вони просять про одне: повернути їхніх дітей живими.
Матерів та родичів запевняють: над звільненням наших з ворожого полону працює "Центр допомоги військовополоненим, заручникам та родинам безвісно відсутніх".
Валерій Макєєв, представник Центру допомоги військовополоненим та родинам безвісти зниклих: "Робота і волонтерів і перемовників зараз дуже велика робиться над тим, щоб встановити кожну особу. Двохсотих і трьохсотих забирати. І це здійснюється. Дуже добре, коли відомо, де знаходяться полонені. Це вже дуже велика частина роботи. Дуже добре, коли відомий їхній стан, тобто якісь особливості цього стану. Якщо є поранені – то це інші умови. Якомога швидше потрібно визволяти".
Аби хоч якось вплинути на ситуацію, сім’ї військовополонених збираються писати скаргу до Європейського суду з прав людини. Аби їхніх рідних нарешті відпустили додому.
