Шлюб: бути чи не бути? Черкасці стали менше одружуватися. Серед містян дедалі популярнішим стає цивільний шлюб. Аби заохотити українців більше одружуватися, владці внесли навіть низку змін до Cімейного кодексу. Про них розповість у спеціальному репортажі Вікторія Хамаза.
Ані матеріальні, ані побутові проблеми. Ніщо не стане на заваді справжньому коханню. У цьому переконані Оксана та В’ячеслав. Вони разом близько п’яти років. У найближчому майбутньому збираються узаконити свої стосунки.
В’ячеслав Шестопалов, житель м. Черкаси: «Перед тим, як брати шлюб, треба гарно все обміркувати. І, звичайно, це потрібно. Тому що це знак того, що люди справді одне одного кохають, що для них це щось важить. Вони не можуть просто взяти та відмовитися один від одного».
У важливості шлюбу переконана й Оксана. Дівчина запевняє: головне – знайти правильний рецепт стосунків.
Оксана Демченко, жителька м. Черкаси: «Збираємося узаконимо. Шлюб дуже схожий на консервування огірків. Ти береш велику банку та вкладаєш туди огірки, спеції, листя дубове, заливаєш окропом. І потім настає такий момент, коли треба закрутити кришку та поставити на зиму. І ти починаєш переживати: чи не зірве, чи не зіпсується. І ми зараз на стадії остаточного перевіряння рецепта».
Проте працівники РАЦСу наголошують: узаконити стосунки сьогодні легко не всім. Для тих, кому кортить заміж до 18-ти, табу. Верховна Рада ухвалила законопроект про внесення змін до Сімейного кодексу України. Він встановлює однаковий шлюбний вік для чоловіків і жінок.
Ольга Добровольська, начальник відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Соснівсьому району м. Черкаси: «Шлюбний вік в Україні з 18 років як для чоловіків, так і для жінок. Тому що раніше для жінок було із 17. У квітні цього року внесені зміни до Сімейного кодексу України. Більш свідомо ставиться молодь до вибору супутника. Останні 2 роки осіб до 20 років практично немає».
Внесли зміни і до процедури розірвання шлюбу.
Ольга Добровольська, начальник відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Соснівсьому району м. Черкаси: «Усі рішення суду, винесені після набуття чинності закону, після 27 липня 2010 року, не підлягають державній реєстрації в органах РАЦСу. Вони є остаточним документом для громадян. Свідоцтва теж видають громадянам, але тим, хто проводить розірвання шлюбу через органи державної реєстрації актів цивільного стану. Це – подружжя, яке не має спільних дітей або яке не має неповнолітніх дітей. Тобто зараз в Україні є і свідоцтва, і рішення суду».
Проте сьогодні дедалі більше черкасців надають перевагу громадянському шлюбу. Яскравий приклад – Марія та Борис. Пара разом уже понад п’ять років. Обидва переконані: штамп у паспорті – пережиток минулого.
Марія Гаврилян, прихильниця громадянського шлюбу: «Я ніколи не мріяла про білу сукню та грандіозне весілля, як це властиво дівчатам. Як на мене, то штамп у паспорті не є запорукою щасливої сім’ї. Щоби сім’я була щасливою, було кохання, для цього штамп у паспорті не потрібен. Зараз буває так, що люди розписуються, беруть шалені кредити на весілля, а буквально через рік розлучаються, а кредити ще висять за весілля. Дуже дороге це зараз задоволення. Громадянський шлюб – це той же шлюб. Ми називаємо себе чоловіком і дружиною, хоча штампа в паспорті і не маємо».
Натомість психологи наголошують: узаконення стосунків – не гарантія збалансованого сімейного життя. Для більшості це лише так звана «страховка», яка дарує відчуття комфорту.
Наталія Шавровська, психолог: «Варто керуватися своїми почуттями та розумом. Наприклад, якщо мій партнер, як і я, прагне лише громадянського шлюбу, то варто погоджуватися. Якщо юридичного, то теж можна ризикнути. Оця особистісна зрілість пов’язана із здатністю підтримувати тривалі стосунки. Це обов’язок. Це усвідомлення того, що між нами щось більше, ніж секс».
