Декоративний розпис освоювали відпочивальники табору «Дніпровець». У Краєзнавчому музеї діти навчалися петриківського розпису – пальцями малювали рослинні орнаменти. Такий майстер-клас провели випускники Дніпропетровського театрально-художнього коледжу. Організатори стверджують, що це невипадково. Саме на Дніпропетровщині в селі Петриківка й народилося яскраве мистецтво, що отримало назву «Петриківський розпис». Про те, чи будуть послідовники у дніпропетровських майстринь, у сюжеті – далі.
На один день Краєзнавчий музей перетворився на художню майстерню. До неї завітали діти, щоб пізнати український декоративний живопис. Молоді майстрині вже приготували фарбу і зустрічають учнів вступним словом про Петриківку.
Марина Головко, викладач петриківського розпису: «Петриківка і розписи – це символи не лише Дніпропетровщини, а й усієї України. Сувеніри з Петриківки символізують українське».
Відразу по цьому молоді майстрині готові показати майстер-клас.
Дніпропетровські майстрині занурюють пальці в гуаш і роблять «зернятка». Саме така технологія виконання круглих форм. Цього разу дітей вчать малювати горобину та виноград.
Поки діти невпевнено тиснуть пальцями на папір, досвідчені майстрині надихають гарним петриківським розписом – у їхньому виконанні.
Надія Волошина художні імпровізації виконує легко та віртуозно. Її петриківський розпис дуже яскравий. У ньому є певна магічність, переконана дівчина. Не звернути увагу на насичені червоно-жовті орнаменти просто неможливо – яскраві квіти важко не помітити».
Вікторія Литовка, завідувачка відділу етнографії музею: «Кожен регіон має свою візитівку. Петриківка живе в кольорах, які майстри беруть від природи».
Сьогодні петриківські розписи виконують гуашшю з краплинкою клею, раніше малювали рослинним соком, додаючи яєчний жовток і вишневий клей. За століття змінилися лише інгредієнти, сама технологія виконання петриківського розпису залишається незмінною.
