Жителі села Хутори неодноразово засинали та прокидалися підспіви жаб. З 90-х років почалися періодичні підтоплення їхніх садиб. Наймасштабніше було у дев’яносто восьмому. Щойно розтанув сніг – піднялися ґрунтові води. Більше половини площі села було великою калюжею. Затопило погреба, підвали, підмило фундаменти. Деякі приміщення так просіли, що навіть по стінах видно тріщини. Нині проблему підтоплення вирішено, проте конфлікт триває.
Село Хутори розташоване над блюдцеподібною чашею грунтових вод, водозабірна площа якої – 50 квадратних кілометрів. При весняних відлигах та зливах для води немає іншого шляху, окрім нагору. Винуватицею підтоплення села назначили Черкаську ТЕЦ. Поряд з Хуторами розташований шламонакопичувач. Люди нарікають: мовляв, вода у ньому смердюча і травить село.
Вікторія Майденко, кореспондент: «Вода з Черкаської ТЕЦ по цій трубі, довжина якої п’ять з половиною кілометрів, перетікає до цього місця – лівої пульпи. Тут відстоюється. Воду у цьому золовідвалі люди називають мертвою. Ми перебуваємо з іншого боку золовідвалу. На око вода видається чистою, проте основним аргументом на користь чистоти є місцеві жителі цієї водойми – жаби. Не менш важливо, результати аналізів доводять, що воду з цієї водойми можна навіть пити. Єдиним аргументом не на користь чистоти є ці пляшки, які викидають місцеві жителі».
Сільська влада запрошувала експертів. Постійно велися моніторинги
