На Черкащині ентузіасти відроджують млинарство. У селі Коржова, що на Уманщині, борошно мелють стрим-добрим методом. Там працює водяний млин. Йому вже понад 150 років. За цей час млин переходив із одних рук в інші. Від розрухи раритет врятував його нинішній власник – місцевий підприємець. Він водяного велета полагодив і запустив у роботу. Тепер молоти борошно сюди їдуть навіть із довколишніх сіл. Далі розповідає Вікторія Курченко.
Віктор Халахур, власник млина: «Воду відкриваємо на турбіні таким нашим методом».
І водяний велет починає жити. Усі три поверхи наповнюється гуркотом. Як і півтора століття тому. Коржова завдячує млином польським магнатам.
Петро Майданік, історик: «Саме на цьому місті вирішено було збудувати. Через те вирішено було змінити русло річки Ятрань. Було переміщено 1000 куб. м землі. Цю роботу виконували селяни».
Усім миром добудували млина в 1829 році. Обладнали його польськими та австрійськими механізмами. Вони й досі працюють, як годинник. У свій час хліб із коржівського борошна їли навіть у Варшаві. Туди його відправляв поміщик. У радянські часи млин змінив господаря. Він став власністю тутешнього колгоспу. Встояв і у війну. Хоча німці хотіли млина підірвати. Та місцеві жителі випросили йому життя. У незалежній Україні велету було теж непереливки. Переходив із рук у руки. У гарні – потрапив кілька років тому. Тоді млина купив місцевий підприємець Віктор Халахур. Підбив, каже, старший син.
Віктор Халахур, власник млина: «Люди, які працювали тут, прийшли, допомогли, розказали. Ну, є такі люди, які хочуть, щоб робив. Розказують, підказують».
Та й сам трохи знав, каже пан Віктор. Підгледів, як все працює, ще коли замолоду привозив сюди молоти борошно. Щоб усе запрацювало, як тоді, млина новому власнику довелося добре поремонтувати.
Віктор Халахур, власник млина: «Оце тут перший сорт відвівається, оце висівка виходить. А тут другий сорт відвівається».
Сюди їдуть молоти зерно навіть із довколишніх сіл.
Валерій Яценко, житель с. Бабанка: «Набагато вигідніше молоти. І привозити своє зерно, і їсти свою муку в таких млинах старих».
Із півтонни зерна виходить понад 300 кг борошна.
Назар Лавріненко, голова Української млинологічної асоціації: «Такого унікального механізму, збереженого до сьогодні і який працює від води, немає ніде ні в Україні, ні на Черкащині. Щастя Черкащині, що дивом цей млин уцілив, що його не розграбували».
На Черкащині, додає дослідник, є багато вітряних і водних млинів. Добре збережених, та, на відміну від цього, нікому не потрібних.
