На Черкащині презентували нову для України розвагу. Сільськогосподарську. Бажаючі там можуть долучитись до всіх етапів народження хліба. У такий спосіб хочуть відродити цікавість до забутих українських сіл. У цьому полягає унікальний українсько-польський проект "Зерноленд". Який це вигляд має на практиці – далі у сюжеті.
Шестикласниця Люба про стародавні технології виготовлення хліба читала лише у книжках. Сьогодні дівчина з подругами зі сміхом та захопленням перетирає колоски у борошно. І не руками, а ногами. Як робили це предки.
Любов Токовенко, школярка: "Жорна, ступа. – А для чого? – Щоб борошно робить. Виготовляти муку. – Складно це робити? – Так. – Чому? – Тому що ноги болять".
Поруч друзі дівчини молотять колоски та випікають прісні хлібці. Такими, кажуть господині, запасалися ще козаки, вирушаючи у походи.
Галина Лавріненко, місцева жителька: "Оце цей хліб, що раніше брали під цей коня його і возили тиждень під сідлом".
Вадим Кам’янецький, школяр: "Нормально, дуже добре. – А на що схоже? – На млинець дуже".
Наївшись млинців, діти вирушають на екскурсію. Експонати для цього музею збирали по різних селах Черкащини. Тут і стародавні рушники, вбрання, побутові речі та чимало чудернацького етнічного приладдя. Працювати із ним школярів навчає тітка Галя.
Галина Німченко, майстриня: "Cіяли коноплі, пряли, м’яли, мочили, а потім пряли оце нарядне на сорочки".
Саме для того, щоб українці не забували власну історію та дбали про відродження забутих сіл й створили цей проект. Українцям-ентузіастам у цьому допомогли небайдужі поляки. У них, говорять куратори "Зерноленду", ідея ідея популяризації села вже надзвичайно розвинена.
Назар Лавріненко, куратор проекту "Зерноленд": "Цей проект спрямований на мікропідприємництво, це стимулювання підприємницької діяльності на селі, залучаються місцеві люди для обслуговування цього комплексу, для проведення майстер-класів, те саме прядіння, молотіння, сукання нитки, інші речі – це все роблять місцеві жителі, жіночки, чоловіки, які все це з дитинства робили, вміють, аби бачили, як це робили їхні бабусі".
Місцеві жителі згадують – колись у селі Івківці жило дві тисячі осіб, нині – менше 200. Тож, радіють, що завдяки такому проекту їхнє село знову оживає.
Галина Лавріненко, місцева жителька: "На відродження українського села – хоть не забудуться що воно колись було і як воно було. Бо зараз у нас таке життя, що все ми забудемося, і як нас звать скоро забудемося".
Підкріплюють історичні подорожі у "Зерноленді" ще й розвагами. Усе для того, щоб показати туристам, що жити в українському селі – весело та цікаво.
