Гості з минулого. Чорно-біла Черкащинав портретах відомих і невідомих. Це люди, яких пам’ятатимуть завдяки фотомайстру Миколі Буслику. За півстолітню історію його камера зафіксувала тисячі митей і тисячі різних облич. У Будинку вчителя відкрили ювілейну виставку фотокореспондента, що став митцем. Більше- в сюжеті Ольги Скорик.
До півсотні різних облич споглядають на тебе з виставкової зали,в яку на кілька тижнів перетворилося фойє Будинку вчителя. Відоміта невідомі. Вони назавжди залишаться в пам’яті завдяки фотомайстру Миколі Буслику. «Люди, яких я пам’ятаю» -під такою назвою ювіляр зустрічає свій сімдесятий День народження.
Микола Буслик, фотограф: «Людей, яких я знімав, пам’ятаю. Вони мені, як братита сестри».
На чорно-білих світлинах олімпійський чемпіон Андрій Хіміч, заслужена художниця Тамара Гордовата ще молода Софія Ротару. А поруч майже нікому не відомі, утім не менш прекрасні портрети людей праці. Миколі Яковичу вдалося зафіксувати епоху. Колеги під враженням.
Василь Давиденко, фотокореспондент: «Виставка – це епоха. Та епоха, яка була. Я сьогодні завдяки тобі став молодшим на багато-багато років. Я вражений. Зараз дуже багато знімків, які роблять самі по собі, фотографують, де заманеться, але таких знімків відтворити не можна».
Свою діяльність Микола Буслик розпочав літпрацівником у газеті «Знамя труда»й «Іскра». Там і захопився фотографією. Відтоді вже майже півстоліття фотоапарат із рук не випускає.
Микола Буслик, фотограф: «Отаких 2 фотоапаратий набір. А то і два об’єктиви: ширококутний, довгофокусний. Важить близько 2 кг. Фотоапарат зроблений на нашому київському заводі «Арсенал», якого вже немає. Таку точну техніку виготовляв».
Серед тисяч зафіксованих митей і облич, у Миколи Буслика є одна улюблена світлина.
Микола Буслик, фотограф: «Чия це мати?». Цей знімок сколихнув мою душу та серце.У Золотоноші ячекаю потяга, щоб їхатидо Черкас, і ця бабуся ходить по вокзалута просить милостиню, аніхто їй не дає. Я подивився на неїта зробив знімок».
Кольоровою фотографією Микола Якович теж почав займатися одним із перших на Черкащині. Проте саме чорно-білі портрети, на думку автора, найпромовистіші.
Борис Педченко, голова Ради ветеранів при Черкаській обласній організації НСЖУ: «У центрі уваги тут людина праці, людина так званої минулої епохи, соціалістичної. Ви подивіться на ці натхненні обличчя. Гляньте на ці знімки, на ці картини. Не така вона вже й погана та епоха. Це видно по обличчях. І по тій реакції людей, які дивляться на ці речі».
