У Черкасах закам’яніли спортсмени. «Допомогли» їм у цьому скульптори-учасники щорічного фестивалю «Живий камінь». Упродовж двох тижнів у парку «50-річчя» вони тешуть фігури просто неба. Переможців журі визначить уже завтра. У попередніх фестах майстри кам’яної справи оживляли героїв «Енеїди», історії кохання та вуличні фонтани. Чи вдалося передати рух у камені цього разу, знають кореспонденти ВІККА-НОВИН.
Молоток, стамески, болгарка й перфоратор – у хід іде весь інструмент, аби кілька кубів каменя перетворити на фігуру.
Майстри навіть кров проливають, працюючи над деталями скульптури. Знаний український митець Владислав Димйон минулоріч на фестивалі пошкодив ногу. Цього разу поранив руку. Каже: праця скульптора така ж важка, як і штангіста, образ якого він утілює.
Владислав Димйон, скульптор, м. Черкаси: «Скільки разів вони піднімають і кидають штангу, все їхнє життя – це труд. Через психологію розуміння цього мені цей образ став симпатичним».
Владлену Караченцеву з Києва дісталася фігура баскетболіста. Хоча самому автору до душі волейбол. Майстер вирішив висікти не одного спортсмена, а відразу кількох. Утілює в камені справжню сутичку суперників біля баскетбольного кільця.
Владлен Караченцев, скульптор, м. Київ: «Тому і називається «Живий камінь», бо він (камінь) сам підказує, як вести роботу».
Митці з України та Польщі створили 10 фігур. Серед скульптур веслувальника, гімнастки, сумоїста, велосипедиста та інших спортсменів і символ майбутньої олімпіади – футбольний м’яч. На все про все в учасників фесту було 2 тижні. Упродовж цього часу в містечку майстрів завжди людно. Містяни залюбки спостерігають за процесом.
Михайло Липський, гість: «Якщо люди щось роблять, це вже добре».
Ярослав Липовець, житель м. Черкаси: «Подобається все! Світ врятує любов і краса, красива любов. А ці люди, які творять, виховують наших дітей, це естетика…»
Уже завтра фахове журі обере переможця фестивалю, а черкасці – улюблену фігуру.
Олександр Радуцький, організатор фестивалю «Живий камінь»: «Найбільший плюс як для міста, так і для людей, це те, що скульптури залишаються в парках міста».
