До Черкас прибув екіпаж незламного тральщика. Того, що найдовше протистояв російським окупантам у Криму. Над кораблем до останнього майорів прапор України. Як зустрічали Черкаси героїв нашого часу – Олена Берестенко розкаже.
– Товарищ командир, они ближе подходят! По левому борту. Внимание! Приготовиться к отражению атаки!
Тральщик «Черкаси» до останнього намагався вирватися із ворожого оточення. За його долею на озері Донузлав, що у Криму, спостерігала вся країна. Окупанти кілька разів штурмували корабель. Урешті таки захопили, але не скорили.
– По левому борту… атака!!!
– В один день ходимо вісімкою, від буя до буя. Потім колами ходили, пройшлися, стали, постояли, розвернулися, пішли.
Що стали народним героями – морякам і досі невтямки. Жоден із членів екіпажу не перейшов на бік окупантів. Навіть прапор майорів над кораблем, доки всі моряки не зійшли на берег. Серед них – четверо черкащан.
Євгеній Прозор, старшина тральщика «Черкаси»: «Це була б ганьба, аби ми здали корабель. Я не можу іншими словами сказати це. Тому що, як я говорив, у всій історії флоту моряки стояли до останнього».
Моряки тральщика «Черкаси» це вкотре підтвердили. Командир Юрій Федаш каже скромно: лише виконував свій обов’язок – боронив Вітчизну.
Юрій Федаш, командир тральщика «Черкаси»: «Ми хотіли показати іншим воякам, що ворога не потрібно боятися. Йому треба дивитися у вічі. В їхніх очах ми теж бачили страх. Наш екіпаж у гарному настрої, бойовий дух, готові виконувати накази наших командирів».
Імена моряків-героїв тепер не сходять із вуст вдячних черкащан. Побачити їх сходяться родинами.
Тетяна Плахута, жителька м. Черкаси: «Їхня мужність нас надихнула. З такими мужніми героями ми можемо не боятися за свою країну».
Сергій прихопив із собою сімейні світлини. На них – його дружина та донька на славнозвісному кораблі ще торік. Тепер ту літню зустріч із моряками чоловік називає доленосною.
Сергій, житель м. Чекраси: «Вони пришвартовані були на причалі. Ми познайомилися з ними. Це доця моя фотографувалася з ними».
Потиснути руку й обійняти – за цим у середмістя прийшли до тисячі черкащан. Хлопців обдаровують подяками, картинами та квітами. Владці й собі нагороджують моряків. Кому – квартиру, кому – грошей, решті – по почесній грамоті. Хоч самі герої до матеріального байдужі. Кажуть: мріють при мирне небо над головою і про море довкола.
Юрій Федаш, командир тральщика «Черкаси»: «Найтяжчим був день, коли я від’їжджав із корабля. Найважча це була для мене хвилина за всю мою службу».
