Весна в Черкасах настала раніше. Завдяки Лесі Українці та студентам Черкаського національного університету. На честь 142-го дня народження видатної письменниці вони створили літературну виставу. В музеї Кобзаря звучали не лише вірші Лесі Українки, а й уривки з її драм і листів. За словами організаторів, такий захід – спроба наблизитися до розуміння геніальності письменниці й нагадати кожному про речі, що існують поза часом і простором.
Ці репліки із драми-феєрії «Лісова пісня» відомі кожному школяреві. Згадуючи її авторку, зазвичай говорять: вона була хворою, але мужньою, і без надії сподівалася на краще. На цьому й закінчується середньостатистичний погляд на видатну українку.
Ярослав Литвин, організатор вистави: «Те, як її пояснюють зараз, показує, що на жоден крок ми не наблизилися до розуміння тієї геніальності Лесі Українки, котра була поза часом і поза простором. І вся її творчість, все її життя – це суцільна боротьба проти мертвої зашкарубливості тілесного світу, матеріального».
Ярослав – викладач Черкаського національного. Із студентам і вирішив боротися з культурними стереотипами. Разом створили літературну виставу «В передчутті весни». У центрі їхньої уваги – стосунки людини й природи.
Інна Клименко, учасниця вистави: «Я граю Мавку сьогодні, мені подобається, як вона створила цей образ. Образ неживої людини, але як вона передала її людськими почуттями. Поезію необхідно читати, тому що вона витворює душу, оте тонке й прекрасне. Тому забувати про це не треба».
Весняні мотиви в основі вистави не випадково. Адже письменниця народилася в останні дні зими – 25 лютого. 142 роки тому.
Марія Голуб, учасниця вистави: «Вона ніколи не вимагала до себе якогось особливого ставлення. Тобто вона віддавала й не чекала, що їй щось повернеться. Попри те, що вона прожила всього 42 роки, залишила надзвичайний вклад не лише в літературі, а й в історії».
Режисер вистави свідомо не використовує факти з життя Лесі Українки. Каже, нехай авторка сама за себе говорить – власними поезіями, уривками із драм і листів.
