У місті – як у селі. У Черкасах розгорнулася справжня війна за 1,5 км. Саме цю відстань протягом 40 хвилин щодня мусять долати пішки 500 жителів одного з мікрорайонів міста. Адже туди не доїжджає жоден громадський транспорт. На скарги та прохання владці відповідають, що для проїзду автобусів немає технічної можливості.
Навкруги – темрява, під ногами – суцільна ковзанка. Черкащанка Ірина повертається додому із двома дітьми.
Щодня жінці доводиться йти пішки 40 хвилин, щоби забрати дворічного Ростика із садочка, а восьмирічну Аню – зі школи.
Ірина Лісяна, місцева жителька: «З дітками ходити дуже важко, тому що в садочок ідеш – холодно, слизько. По-друге, можливості іншої немає, машини немає, щоб возили туди-сюди».
Виглядає своїх онуків 72-річна Ніна Василівна. Жаліється: щодня вона хвилюється за те, чи дійдуть із дідусем додому її любі Богдан і Марійка.
Богдан Бражніков, онук: «Нам важко йти по дорозі, бо коли лід, то ми ковзаємося і падаємо!».
Ніна Бражнікова, місцева жителька: «Ходить не можу, піти щось купить я теж не можу. Діду – 76 років. Він водить двох діток».
Щодня долати 1,5 км пішки доводиться 5 сотням жителів радгоспу «Черкаський». Усе тому, що громадський транспорт сюди не їде. Вже неодноразово мешканці зверталися до влади. Утім та їх не чує.
Ірина Лісяна, місцева жителька: «До міської влади зверталися. Всі руками розводять, ніхто не хоче нічого робить абсолютно».
Нині активісти вже назбирали більше 400 підписів-прохань про допомогу. Міські ж посадовці тільки розводять руками. Кажуть: перевізники згодні продовжити маршрут. На заваді стають технічні можливості.
Андрій Наумчук, директор департаменту ЖКК МВК: «Ширина проїжджої частини (5,5 м) не дозволяє рухатися громадському транспорту згідно з нормами чинного законодавства. Ширина проїжджої частини, де рухається громадський транспорт, повинна бути не менше 7 м».
На те, щоби розширити й облаштувати дорогу, потрібно близько 15 мільйонів гривень. Щоби віз зрушив із місця, підтримати це питання мають депутати міськради. Утім чи відбудеться це в цьому новому році – гарантій ніхто не дає.
