Він ще студент, але вже має відзнаку за героїзм у бою. Разом із трьома побратимами на БТРі прикривав відхід наших військових із Широкіного. Нагороду Петро Горбатенко отримав поки у відпустці. Історію молодого бійця добровольчого полку особливого призначення "Азов" розкажуть наші кореспонденти.
Він вивчає історію і сам став її творцем. У червні минулого року студент четвертого курсу інституту історії і філософії Петро Горбатенко пішов добровольцем на фронт захищати рідну землю.
Петро Горбатенко, боєць "Азову": "Не можна було залишатися вдома, коли твою країну рвуть на шматки, коли хтось може ображати твою честь і гідність. Я вважаю, що воювати можна лише за свою честь і гідність".
Наречена про від’їзд Петра дізналася у день його відправлення. Сама ж стала волонтеркою.
Марія Велика, наречена Петра Горбатенка: "Його бажання поїхати на схід не було для мене шокуючим. Я цього очікувала. Звісно, дуже переживала. Я стараюсь допомагати азовцям, коли є можливість, й іншим військовим частинам. Надсилаємо їм необхідні речі, поповнюємо їм мобільний зв’язок".
Разом з побратимами Петро відвойовував Іловайськ, Мар’їнку. А за операцію в Широкіному отримав медаль "Незалежність України" третього ступеня.
Петро Горбатенко, боєць "Азову": "Ми прикривали відхід двох наших взводів, коли ми потрапили у засідку. Тоді якраз танки і ще одна бойова машина морських піхотинців не змогла працювати, їм довелося відходити. А ми залишились єдині на прикриття".
Наталія Земзюліна, директор Навчально-наукового інституту історії і філософії: "Вони мали захищати державу на ідеологічному фронті, готувати громадян, працювати з підростаючим поколінням. Це також великий фронт і велика відповідальність, а сталось так, що зі зброєю. Але ми ними пишаємося, вони наша гордість. Тепер вони герої і ми про них розповідаємо".
Вже наприкінці тижня Петро знову повертається на фронт. Каже, якщо не перемога, то бій до останнього подиху за рідну країну.
