Замість зали для тренувань – кількаметровий кабінет. Черкаські триатлоністи опинилися у комунальній пастці. Багато років спортсмени вимушені були займатися у напівзатопленому підвалі "хрущовки". Коли ж приміщення стало непридатним, атлетів пересилили до звичайного шкільного класу. Нині секція з півсотні спортсменів тісниться на кількох квадратних метрах, каже Вікторія Хамаза.
Спортивна зала, тренажерна та роздягальня. І це все на кількох квадратних метрах. У таких умовах черкаські триатлоністи працюють вже два місяці. За спортивну залу у них – звичайний шкільний кабінет. Кожне тренування тут перетворюється на справжнє випробування, каже тренер.
Павло Лавриненко, тренер КДЮСШ№2 з триатлону: "Тут вікна, які не дозволяють роби й половину тієї роботи, яку нам потрібно. Уявіть собі, що хтось когось штовхнув, а тут вся стіна – це вікна або батареї. Сподіваюся, що це приміщення у нас дуже не довго буде. Дякую школі, що вона нас тимчасово прихистила. Ми вимушені кочувати".
Раніше за тренувальну базу спортсменам слугував підвал звичайного житлового будинку. Технічне приміщення повсякчас потерпало від комунальних негараздів. Цьогоріч і зовсім занепало, переповідають самі спортсмени.
Катерина Мережко, триатлоністка: "Там завжди протікали стіни, було не дуже комфортно. Тут тісно сильно. І не дуже є чим дихати".
Найбільше від таких поневірянь страждають самі спортсмени. Подруги Катя та Ірина цьогоріч мають всі шанси потрапити до збірної країни. Попри відсутність нормальної бази для тренувань, дівчата демонструють якісний результат. Утім, щодня працювати стає дедалі важче, кажуть спортсменки.
Ірина Чабаненко, триатлоністка: "Наприклад, на килимі ми дуже близько один до одного, не зручно робити вправи. І мало дуже місця".
Аби маленькі чемпіони мали нормальне місце для тренувань, їх батьки оббили всі владні пороги. Їхні вимоги не змінюються ось уже п’ять років.
Лариса Григор’єва, голова батьківського комітету: "Приміщення не в підвалі, а саме на землі. Дітей багато, дітей могло б бути більше, якщо приміщення були такі, щоб вони могли розміститися всі".
Альтернативу тренувальній базі знайшли у стінах колишньої тютюнової фабрики, кажуть у профільному управлінні. Та на переобладнання приміщення потрібно не менше мільйона гривень. Їх міські обранці мають викроїти з міського бюджету. Тому останнє слово – за депутатами.
Ольга Сисоєва, начальник управління у справах сім’ї, молоді та спорту Черкаської міської ради: "Як профільне управління, всіма руками за те, щоб нам такі приміщення надавали. Але тут ми чекаємо результатів від депутатів, тому що це рішення сесії і депутати мають прийняти відповідне рішення і підтримати наших спортсменів".
А поки владці роздумують, чи реанімувати старе приміщення, 11-річна Катруся намагається підготуватися до наступної першості ось у цих умовах. Та боязко озвучує свою спортивну мрію.
Катерина Мережко, триатлоністка: "Я мрію про велике світле приміщення, щоб воно було не під землею, щоб повітря було нормальне, щоб там були роздягальні".
