Черкаська малярка знає як "приборкати" депутатів-прогульників. ВІККівці продовжують соціальний цикл про звичайних людей. Цього разу ми розпитали про престижність робітничих професій та обміркували проблеми політичні. Сьогодні за співрозмовницю – Алла Асташкіна.
Фарба та щіточка. Такий інструментарій у Алли Петрівни сьогодні. За 40 років малярства облагородила не один кілометр прибудинкових територій. Жінка каже: її робота важлива, бо радує око.
Алла Асташкіна, маляр: "Даже дітки, коли я фарбую майданчики підбігають і мені дякують "Спасибі вам", маленькі і ті розуміють, що воно красиво. Так, що я вважаю, що це важливо".
Малярський хист часто-густо опановують і самі мешканці, хизується Алла Петрівна. Власні під’їзди, почасти, самі роблять красивими.
Андрій, житель м. Черкаси: "Захотілося навести порядок, зробити красивий під’їзд, я живу ось на 1 поверсі. І ось такий результат нашої співпраці Допомагали те ж чим могли."
Тому у місцевих – професія маляра у повазі. Переконана, лише невихована людина таке ремесло вважає непотрібним.
Алла Асташкіна, маляр: "Робота взагалі не вважається престижною. Що це так, якщо брудна робота, то й брудна людина, але воно не так."
Хоч робота і марудна, але йти на неї треба щодень. Каже, на відміну від владців. Ті такими,цитую, "привілегіями" часто користуються.
Алла Асташкіна, маляр: "Депутатам може позволено. Таке виховання, шо може позволено. Бачете, таке суспільство, як вище, то йому і можна, а як на нижчому рівні, то у нас так вважається, то нам не дозволено такого. І ми не зловживаємо цим. Зовсім у нас такого не буває."
Як боротися з прогульниками, жінка знає. Каже, спершу дисциплінувати. А ні, то й на жорсткіші методи йти.
Алла Асташкіна, маляр: "Наказувать їх треба. Треба посадить на такі маленькі зарплати. А тоді ще наказувать їх. А чого вони прогулюють?"
Жінка зізнається: хоч робота й улюблена, та здоров’я вже не те. Аби ще й зарплата була депутатська. Тоді завтрашній день не здавався б таким неспокійним.
