Черкащанам із хворими нирками уривається терпець. Їм і далі не дають грошей на лікування. Попри запевнення владців розрахуватися ще торік. Райони вже завинили приватній клініці майже 4 мільйони гривень. Деталі конфлікту – від наших кореспондентів.
Смілянину Анатолію майже 5 років очищують кров у цій німецькій клініці. Він – один із 59 пацієнтів, життя яких залежить від штучних нирок. Чоловік раніше лікувався в обласній лікарні. Каже: лише завдяки «Фрезеніусу» став на ноги.
Анатолій Огородніков, пацієнт клініки: «
Хворих позбавляє якісного лікування обласна влада. Вона, попри домовленості, відмовилася фінансувати приватну клініку. А її пацієнтів чиновники вмовляють перейти до обласної лікарні. Люди категорично проти. Минулого року весь фінансовий тягар чиновники взагалі вирішили перекласти на плечі місцевих рад. Тепер 4-мільйонний борг перед «Фрезеніусом» висить на Смілі, Каневі, Корсунь-Шевченківському, Тальному та Умані.
Володимир Новаківський, головний лікар клініки «Фрезеніус»: «Пояснення скрізь одне – нема грошей. Якщо ви хочете лікуватись, ідіть в обласну, бо там фінансується з обласного бюджету».
У прохачах недужі вже не перший рік. Так буде і у 2014-му, прогнозує депутат облради Любов Майборода. Бо її колеги на бюджетній сесії питання про «Фрезеніус» і чути не захотіли.
Любов Майборода, депутат обласної ради: «Замість того, щоб 9 млн спрямувати на «Фрезеніус», як це роблять усі без винятку області України, він спрямовує гроші на перевезення чиновників (1 млн), на вивчення суспільної думки (827 тис.)».
В обласному департаменті охорони здоров’я відмовчуються. Там не хочуть пояснювати навіть причини такої поведінки.
Володимир Брожик, директор департаменту охорони здоров’я Черкаської ОДА: «Буде питання вирішено, ми проінформуємо. Коли будуть вирішені питання. А зараз нема чого сказати».
Для пацієнтів клініки тутешні штучні нирки – це єдиний шанс жити повноцінно. Якщо найближчим часом чиновники їх не почують, обіцяють пікетувати їхні помешкання.
Любов Гайдай, пацієнтка клініки: «Господи, буду сидіти на сухарях, і без пенсії, і без заробітку ще прожити можна. Але якщо, не дай, Боже, з моїм «Фрезеніусом» що-небудь трапиться, то це вже кінець… справді».
